чудовисько
чудо́висько
іменник середнього роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудовисько — див. страшило Словник синонімів Вусика
- чудовисько — ЧУДО́ВИСЬКО, а, с. 1. Жахлива фантастична істота, потвора страхіття. Фантастичні звірі зображені у найвигадливіших сплетіннях. В одному місці сплелись два дракони, що гризуться; обабіч них розташовані орли, звернені головами в бік чудовиськ (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- чудовисько — -а, с. 1》 Жахлива фантастична істота, потворне страховище. || Людина або тварина, яка має дивний, потворний зовнішній вигляд. || Тварина велетенських розмірів або величезна на зріст людина. || Предмет гігантських розмірів; величезна маса чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чудовисько — ПОТВО́РА (незвичайна на вигляд, страхітлива фантастична істота), ПОЧВА́РА, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХО́ВИСЬКО, ПРОЯ́ВА, ЧУДО́ВИСЬКО розм., ЧУДО́ВИЩЕ розм. рідше, МОНСТР книжн., ПРОЧВА́РА заст. Словник синонімів української мови
- чудовисько — Чудо́висько, -ка; -виська, -виськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чудовисько — ЧУДО́ВИСЬКО, а, с. 1. Жахлива фантастична істота, потворне страховище. Фантастичні звірі зображені у найвигадливіших сплетіннях. В одному місці сплелись два дракони, що гризуться; обабіч них розташовані орли... Словник української мови в 11 томах
- чудовисько — Чудовисько, -ка с. Уродъ, чудовище. Аж то моє чудовисько вищерило зуби. Грин. III. 679. Словник української мови Грінченка