чудовисько

ПОТВО́РА (незвичайна на вигляд, страхітлива фантастична істота), ПОЧВА́РА, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХО́ВИСЬКО, ПРОЯ́ВА, ЧУДО́ВИСЬКО розм., ЧУДО́ВИЩЕ розм. рідше, МОНСТР книжн., ПРОЧВА́РА заст. Серед білого дня на очах у селян невідома потвора хапала цих жовтодзьобих птахів і тягла їх на дно (О. Донченко); Очей почвари не міг Іван добачити, бо вони були заховані під довжелезними, навислими віями з товстої кори (І. Франко); Заблищали вікна у тюрмі, мов окате страховище сотню очей визвірило (Панас Мирний); Згадав (Микоша) казки, які розповідала няня Гапа про лісовиків, про страховиська із звірячими головами (О. Полторацький); Раз пішов я на отаву І наткнувся на прояву: Довга-довга і страшенна, Мов гадюка здоровенна, Голова десь за горами, Ноги вперлись між лісами (Л. Глібов); Наповзала (ніч) з усіх боків, як ті видива-чудовиська, потвори з давно забутих наївних дитячих казок (І. Багряний); Здавалося, що там, на дні сеї дикої глибини виє щось.. І от почне зараз вилізати смердюче хвостате чудовище (Г. Хоткевич); Хто він — морський змій? Казкова тварина чи океанський монстр, що існує насправді? (з журналу); (Хор:) Котра, скажи, ти З Форкіса дочок? Бо добре бачу вже — Ти з його роду. Мабуть, одна з Грай хмуровидих, Що вживають по черзі вдвох Одне око й один зуб, — Жаховиті прочвари! (переклад М. Лукаша).

СТРАХІ́ТТЯ (фантастична істота незвичайного, страшного, потворного вигляду), СТРАХО́ВИСЬКО, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХ перев. мн., МОНСТР книжн., ЧУДО́ВИСЬКО, ЧУДО́ВИЩЕ рідше, ПРИМА́РА, СТРАХОВИ́ДЛО розм., СТРАШИ́ЛО розм., СТРАШИ́ДЛО розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм., ЧУ́ДИСЬКО розм., ЧУ́ДИЩЕ рідше. А кругом балки в грізне військо вирядились тіні всякого страхіття й примар з відьмами й мерцями (С. Васильченко); Замигтіли недобрі зеленкуваті очі, і це їй нагадало клапті з тих казок, де страховища стережуть нечисті багатства (М. Стельмах); Темна маса кінського табуна ворушилася, мов якесь волохате чудовисько (О. Донченко); Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися — не йде (І. Франко); Йому знайшли коня й він полетів у ніч, у ліс. Не боявся ні Дива, ні Мари, ні Желі, ні інших страховидл, про які чув з дитинства (з газети); Здалося.., начебто він вступив в єдиноборство з якимсь жахливим чудиськом (Є. Кротевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудовисько — див. страшило Словник синонімів Вусика
  2. чудовисько — ЧУДО́ВИСЬКО, а, с. 1. Жахлива фантастична істота, потвора страхіття. Фантастичні звірі зображені у найвигадливіших сплетіннях. В одному місці сплелись два дракони, що гризуться; обабіч них розташовані орли, звернені головами в бік чудовиськ (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. чудовисько — чудо́висько іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. чудовисько — -а, с. 1》 Жахлива фантастична істота, потворне страховище. || Людина або тварина, яка має дивний, потворний зовнішній вигляд. || Тварина велетенських розмірів або величезна на зріст людина. || Предмет гігантських розмірів; величезна маса чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чудовисько — Чудо́висько, -ка; -виська, -виськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. чудовисько — ЧУДО́ВИСЬКО, а, с. 1. Жахлива фантастична істота, потворне страховище. Фантастичні звірі зображені у найвигадливіших сплетіннях. В одному місці сплелись два дракони, що гризуться; обабіч них розташовані орли... Словник української мови в 11 томах
  7. чудовисько — Чудовисько, -ка с. Уродъ, чудовище. Аж то моє чудовисько вищерило зуби. Грин. III. 679. Словник української мови Грінченка