1. Фразеологічний словник української мови

вичитувати

чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. (Храпко:) А то все що на шармака воно (добро) доводиться (дістається), нетруджена копійка до рук доходить! (Галя:) Та буде вже, папо, цю молитву читати (Панас Мирний); — Та піди ж та прочитай молитву Солов’їсі. Хіба ж ти не бачиш, що вона мене їсть, як іржа залізо... (І. Нечуй-Левицький); — І як ото ти смієш балакати з моїми ворогами, коли я цього не хочу! Потривай же! Я ж тобі дома вичитаю молитву! (І. Нечуй-Левицький).

чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому. Дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради. Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Гончар); Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові. Директор розгнівався і, коли Петро повернувся з купання, прочитав йому сувору нотацію (І. Багмут).

як (мов, на́че і т. ін.) з кни́жки чита́ти (вичи́тувати), зі сл. розка́зувати, розповіда́ти і под. Без запинки, дуже чітко. — А казок яких він уміє розказувати .. Чи страшної, чи смішної, — як з книжки читає (Панас Мирний); О. (отець) Гервасій був чоловік з головою! Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки вичитує, аж зітхнеш, слухаючи (А. Свидницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вичитувати — вичи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вичитувати — ВИЧИТУВАТИ – ВІДЧИТУВАТИ У значенні "робити зауваження комусь, повчати когось" тотожні. Вичитувати, -ую, -уєш (кому), розм. Вона йому вичитувала, вона його сповідала (М. Літературне слововживання
  3. вичитувати — [виечитуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. вичитувати — -ую, -уєш, недок., вичитати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Читати протягом певного часу (перев. вголос). Вичитувати [свої] години — проводити всі заплановані уроки або лекції (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вичитувати — ВИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧИТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Читати протягом певного часу (перев. уголос). Мов учора було: батько з моїми братами молоточками постукують, а той [сусід] вголос “Тараса Бульбу” вичитує (С. Словник української мови у 20 томах
  6. вичитувати — див. дорікати; лаяти Словник синонімів Вусика
  7. вичитувати — ВИПРАВЛЯ́ТИ (усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним), ПОПРАВЛЯ́ТИ, КОРЕКТУВА́ТИ книжн., КОРИГУВА́ТИ книжн., ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ розм.; ПРА́ВИТИ, РЕДАГУВА́ТИ, ВИЧИ́ТУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм. (у тексті). — Док. Словник синонімів української мови
  8. вичитувати — ВИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Читати протягом певного часу (перев. уголос). Мов учора було: батько з моїми братами молоточками постукують, а той [сусід] вголос "Тараса Бульбу" вичитує (Вас. Словник української мови в 11 томах
  9. вичитувати — Вичитувати, -тую, -єш сов. в. вичитати, -таю, -єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. І. 92). І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. І. 289. 2) Произносить, произнести при чтеніи. Словник української мови Грінченка