1. Фразеологічний словник української мови

грамота

кита́йська гра́мота, жарт. Щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле. — Ми все сидимо .. і тільки філософствуємо: “Доля, випробування…” Тільки для тебе сіє́ (це) — китайська грамота. Ні чорта ти не розумієш, дівко (П. Панч); — Агрономія для нього .. китайська грамота (М. Зарудний).

фі́льчина гра́мота, несхв. Документ, що не має юридичної сили; папірець, який нічого не значить. Ці папери ми бачили .. Та все це схоже на фільчину грамоту — жоден з цих, з дозволу сказати, документів ніким не підписаний (З газети); Термін “новий центризм” і легенда про злиття п’яти ідеологій (партій) в одну є, по суті, малозрозумілою фільчиною грамотою (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грамота — (уміння читати і писати) освіта, грамотність, писемність. Словник синонімів Полюги
  2. грамота — гра́мота 1 іменник жіночого роду уміння читати й писати гра́мота 2 іменник жіночого роду документ Орфографічний словник української мови
  3. грамота — Документ, АКТ, указ; П. освіта, знання, писемність; З. лист, послання. Словник синонімів Караванського
  4. грамота — I -и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. || Освіта. || перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. II -и, ж. 1》 Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. грамота — 1. письменність 2. див. акредитива, хартія Словник чужослів Павло Штепа
  6. грамота — ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (М. Коцюбинський); Хоч як було, і голод, і зима, – спасибі вам, дали мене до школи, де дяк учив і грамоти, й письма (Л. Костенко); // Освіта. Словник української мови у 20 томах
  7. грамота — Грамоти учитися — може пригодитися. Говорить той, хто розуміє значення освіти в житті людини. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. грамота — див. ярлик Словник синонімів Вусика
  9. грамота — ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості... Словник синонімів української мови
  10. грамота — Гра́мота, -ти, -ті; -моти, -мот Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. грамота — ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Коцюб., І, 1955, 447); // Освіта. Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  12. грамота — Грамота, -ти ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось. Словник української мови Грінченка