грамота

ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості, прийняти не можна (М. Рильський); Якби її воля, привчилася б і письма: так тогді-бо незвичайно було, щоб дівка та вміла читати (Г. Квітка-Основ'яненко); Батько теж був трохи грамотний, — учився колись у дяка, — любив у свято сам почитать, поважав у людях освіту (С. Васильченко); Нащо ж тобі й письменство? Нащо ж ти й читаєш, коли в серце добра не набираєш? (Ганна Барвінок).

ОСВІ́ТА (рівень знань, здобутих у процесі навчання; також загальний рівень знань у суспільстві, державі і т. ін.), ОСВІ́ЧЕНІСТЬ, ГРА́МОТА розм., ПРОСВІ́ТА заст. Ти на "відмінно" закінчила освіту вищу, інститут (В. Сосюра); Енциклопедична освіченість І. Франка зробила його одним із найавторитетніших вчених того часу (з журналу); Грамота не хвороба, літ не збавить (прислів'я); — Батько мій не згоджується пускати мене в університет, — сказала Саня. — ..але я таки поставлю на своєму. Я бажаю вищої просвіти й таки її добуду! (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грамота — (уміння читати і писати) освіта, грамотність, писемність. Словник синонімів Полюги
  2. грамота — гра́мота 1 іменник жіночого роду уміння читати й писати гра́мота 2 іменник жіночого роду документ Орфографічний словник української мови
  3. грамота — Документ, АКТ, указ; П. освіта, знання, писемність; З. лист, послання. Словник синонімів Караванського
  4. грамота — I -и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. || Освіта. || перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. II -и, ж. 1》 Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. грамота — 1. письменність 2. див. акредитива, хартія Словник чужослів Павло Штепа
  6. грамота — ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (М. Коцюбинський); Хоч як було, і голод, і зима, – спасибі вам, дали мене до школи, де дяк учив і грамоти, й письма (Л. Костенко); // Освіта. Словник української мови у 20 томах
  7. грамота — Грамоти учитися — може пригодитися. Говорить той, хто розуміє значення освіти в житті людини. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. грамота — див. ярлик Словник синонімів Вусика
  9. грамота — кита́йська гра́мота, жарт. Щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле. — Ми все сидимо .. і тільки філософствуємо: “Доля, випробування…” Тільки для тебе сіє́ (це) — китайська грамота. Ні чорта ти не розумієш, дівко (П. Фразеологічний словник української мови
  10. грамота — Гра́мота, -ти, -ті; -моти, -мот Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. грамота — ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Коцюб., І, 1955, 447); // Освіта. Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  12. грамота — Грамота, -ти ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось. Словник української мови Грінченка