грамота
гра́мота
I -и, ж., тільки одн.
Уміння читати і писати.
|| Освіта.
|| перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання.
II -и, ж.
1》 Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь.
|| Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі.
Фільчина грамота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений.
2》 іст. Лист, послання або який-небудь запис.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грамота — (уміння читати і писати) освіта, грамотність, писемність. Словник синонімів Полюги
- грамота — гра́мота 1 іменник жіночого роду уміння читати й писати гра́мота 2 іменник жіночого роду документ Орфографічний словник української мови
- грамота — Документ, АКТ, указ; П. освіта, знання, писемність; З. лист, послання. Словник синонімів Караванського
- грамота — 1. письменність 2. див. акредитива, хартія Словник чужослів Павло Штепа
- грамота — ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (М. Коцюбинський); Хоч як було, і голод, і зима, – спасибі вам, дали мене до школи, де дяк учив і грамоти, й письма (Л. Костенко); // Освіта. Словник української мови у 20 томах
- грамота — Грамоти учитися — може пригодитися. Говорить той, хто розуміє значення освіти в житті людини. Приповідки або українсько-народня філософія
- грамота — див. ярлик Словник синонімів Вусика
- грамота — кита́йська гра́мота, жарт. Щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле. — Ми все сидимо .. і тільки філософствуємо: “Доля, випробування…” Тільки для тебе сіє́ (це) — китайська грамота. Ні чорта ти не розумієш, дівко (П. Фразеологічний словник української мови
- грамота — ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості... Словник синонімів української мови
- грамота — Гра́мота, -ти, -ті; -моти, -мот Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грамота — ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Коцюб., І, 1955, 447); // Освіта. Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- грамота — Грамота, -ти ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось. Словник української мови Грінченка