грамота

ГРА́МОТА¹, и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати.

Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Коцюб., І, 1955, 447);

// Освіта.

Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Укр.. присл.., 1955, 379);

— А мені важко, бо грамота в мене куца (Кучер, Чорноморці, 1956, 177);

// перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання.

— Я на грамоті розуміюся не дуже, отож і не знаю, Горацій, чи як? (Довж., 1, 1958, 219).

ГРА́МОТА², и, ж.

1. Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь.

Біля кіоту [кіота] висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем’єр-майорові Качалову (Стор., І, 1957, 234);

— За мої заслуги князь нагородив мене землями й лісами в Тухольщині.. Я маю його грамоту (Фр., VI, 1951, 41);

Вдова гетьмана Апостола, маючи на руках царську грамоту, що підтверджувала за нею право на Турбаї, поскаржилась на дії Капніста в Генеральну Військову Канцелярію (Гончар, Таврія.., 1957, 132);

// Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі.

В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (Мур., Весілля.., 1949, 7);

— Це ось свідоцтво, що я закінчив дев’ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність (Козл., Весн. шум, 1952, 80);

*У порівн. Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Донч., VI, 1957, 12).

∆ Відкли́чна (відзивна́) гра́мота див. відкли́чний;

Ві́рчі гра́моти див. ві́рчий;

Охоро́нна гра́мота див. охоро́нний.

◊ Фі́льчина гра́мота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений.

Ці папери ми бачили в папці голови колгоспу.. Та все це схоже на фільчину грамоту — жоден з цих, з дозволу сказати, документів ніким не підписаний (Рад. Укр., 7. IV 1961, 2).

2. іст. Лист, послання або який-небудь запис.

Найстаріша грамота, що нею відкривається ряд письмових документів з досить виразними рисами української мови, належить часові близько середини ХІУст. (Пит. походж. укр. мови, 1956, 32);

Особливо цікаві знайдені при розкопках берестяні грамоти, що являли собою господарські записи, уривки з духівниць і ділові листи торгово-ремісних людей (Іст. СРСР, І, 1957, 51).