1. Фразеологічний словник української мови

гуляти

(аж) свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого (у Хоми), і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

ві́тер у кише́нях (у кише́ні) свисти́ть (гуля́є, ві́є і т. ін.). 1. Нема грошей. З чим ждати? — вмішався кремезний парубок з засуканими по лікті рукавами. — Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде... (О. Гончар); — Але ж тато не схожий на того противного диякона. Хоч у кишені вітер гуляє, та почуває себе людиною (А. Хорунжий); Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (Укр.. присл..); Бо як в кишені вітер ходить, То треба спершу заробити (Укр. поети-романтики..). ві́тер по кише́нях гуля́є. А другий так собі, якийсь нетяга.. Вітер, видно, по кишенях гуляє (Г. Коцюба). у кише́ні ві́тер. (Копистка:) Бувало й нап’єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму... Прокинешся вранці — у кишені вітер, у голові ковалі (М. Куліш). 2. у кого. Хто-небудь бідний, не має грошей. Навкруг Софрона мешкали такі ж бідолахи безкопійчані... У них в кишені теж вітер свистів (Н. Рибак). ві́тер сви́ще по кише́нях кому. Але хто сказав, що я від таких самих бідаків, яким вітер свище по кишенях.., узяв би якісь гроші? (Письмен. зблизька). в карма́ні вітри́ гуду́ть. — Він (учитель) уже третій місяць не получає (одержує) жалування (платні), а тепер у його в кармані вітри гудуть! (Б. Грінченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуляти — (ходити заради відпочинку) прогулюватися, проходжуватися, діал. спацерувати. Словник синонімів Полюги
  2. гуляти — гуля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гуляти — (у парку) прогулюватися; (- дітей) гратися, бавитися, тулятися, забавлятися; (на святі) веселитися, бенкетувати; (весілля) справляти, святкувати; (в шахи) грати; (на дозвіллі) розважатися, відпочивати, не працювати;... Словник синонімів Караванського
  4. гуляти — -яю, -яєш, недок. 1》 Ходити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. || перен. Швидко, з великою силою рухатися в різних напрямках. || перен. Поширюватися вільно, безперешкодно. 2》 Весело проводити час; розважатися. || Бути вільним від роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гуляти — 1. танцювати, витанцьовувати, витанцювати, затанцювати, натанцьовуватися, натанцюватися, потанцювати, протанцювати 2. це розважатися Словник чужослів Павло Штепа
  6. гуляти — гу́ляти вул. іти (ст) ◊ гу́ляй звідси вул. іди звідси, забирайся геть (м, ср, ст)||дембова ці уліца била, заспівай танґо, кури бамбук, лам писк, масти звідси, одплинь, сплинь, шуруй звідси гуля́ти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. гуляти — В хаті гульки, а в городі ані цибульки. Глум з господині, що гуляє, а не пильнує господарства. Гуляй, гуляй попід лави, нема чобіт лиш халяви. В нього біда, а він розгулявся. Гуляй, доню, я тобі не бороню. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. гуляти — частіше наказ. сп. 1. Йти геть. Давай, гуляй звідси. 2. Одержувати відмову у чомусь. Ні, хай гуляє. Мене такі розклади не цікавлять. ◇ Гуляти городами; гуляй, вася; гуляй, красава. Словник сучасного українського сленгу
  9. гуляти — див. пиячити Словник синонімів Вусика
  10. гуляти — БЕНКЕТУВА́ТИ (брати участь у бенкеті, гуляти на бенкетах), ПИРУВА́ТИ заст.; ГУЛЯ́ТИ, ПИ́ТИ-ГУЛЯ́ТИ підсил. розм. (брати участь у бучних гулянках). Пани з нудьги бенкетували в своїх пишних наметах (І. Словник синонімів української мови
  11. гуляти — Гуля́ти, гуля́ю, гуля́єш, гуля́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гуляти — ГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Ходити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. А жіночка, Мов цього не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Шевч., II, 1953, 106); В найбільший вітер я все ж можу гуляти за горою в затишному місці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. гуляти — Гуля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69. Словник української мови Грінченка