1. Фразеологічний словник української мови

ділити

діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський). 2. Жити спільними інтересами, турботами. Одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили! .. а тепер одні — вільні, другі — невільні! (Панас Мирний). діли́ти хліб-сіль попола́м (по́рівну). — Павло Тимофійович! Знову прийшлося зустрітися нам, ділити хліб-сіль пополам (І. Гончаренко).

діли́ти шку́ру невби́того ведме́дя. Планувати, заздалегідь розподіляючи те, чого ще немає; розпоряджатися чимсь ще не досягнутим. От уже невгамовна людська натура,— навкруги колючий дріт.., кулемети.., а вони споряться між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя (Ю. Яновський). діли́ти зві́ра, яко́го ще не вби́ли. Довго збиралась Русь — кувала зброю, думала, ділила звіра, якого ще не вбили.., нарешті, рушила в похід у Поле, виявилося, що половини князів нема (В. Шевчук).

розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі! Обходять кросна, розділяють ложе, дітей годують еллінам на втіху… (Леся Українка); Параска-Роксолана, бач, саме й мріяла про те, щоб розділити свою постіль — не з осоружним Демидом, а з молоденьким сотником, з якого вона мала намір випестувати вправного коханця (О. Ільченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ділити — (на окремі частки) поділяти, членувати, розбивати, розм.: паювати, (різко) шматувати. Словник синонімів Полюги
  2. ділити — діли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ділити — Розділяти, розподіляти, паювати, дрібнити, дробити, (навпіл) половинити: (громаду) роз'єднувати, розколювати, розбивати; (на категорії) клясифікувати; (горе) поділяти; (карти) роздавати. Словник синонімів Караванського
  4. ділити — [д'ілитие] -л'у, д'ілиеш; нак. -ли, -л'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. ділити — ділю, ділиш, недок., перех. 1》 Роз'єднувати на частини. || Розподіляти між ким-небудь. || Відмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь. || Розчленовувати, розподіляти на групи, категорії; класифікувати. 2》 Виконувати математичну дію ділення. 3》 з ким. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ділити — Виділювати, виділити, повиділювати, відділювати, відділити, повідділювати, обділювати, обділити, пообділювати, переділювати, переділити, попереділювати, поділювати, поділити, приділювати, приділити, поприділювати, розподілювати, розподілити... Словник чужослів Павло Штепа
  7. ділити — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
  8. ділити — Діли́ти, ділю́, ді́лиш, ді́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ділити — ДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, недок., перех. 1. Роз’єднувати на частини. Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. ділити — Ділити, -лю, -лиш гл. 1) Дѣлить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у. Словник української мови Грінченка