1. Словник чужослів Павло Штепа

ділити

Виділювати, виділити, повиділювати, відділювати, відділити, повідділювати, обділювати, обділити, пообділювати, переділювати, переділити, попереділювати, поділювати, поділити, приділювати, приділити, поприділювати, розподілювати, розподілити, порозподілювати, уділювати, уділити, (землю) дуванити, зідуванювати, зідуванити, позідуванювати, подуванювати, подуванити, див. парцелювати, паювати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ділити — (на окремі частки) поділяти, членувати, розбивати, розм.: паювати, (різко) шматувати. Словник синонімів Полюги
  2. ділити — діли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ділити — Розділяти, розподіляти, паювати, дрібнити, дробити, (навпіл) половинити: (громаду) роз'єднувати, розколювати, розбивати; (на категорії) клясифікувати; (горе) поділяти; (карти) роздавати. Словник синонімів Караванського
  4. ділити — [д'ілитие] -л'у, д'ілиеш; нак. -ли, -л'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. ділити — ділю, ділиш, недок., перех. 1》 Роз'єднувати на частини. || Розподіляти між ким-небудь. || Відмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь. || Розчленовувати, розподіляти на групи, категорії; класифікувати. 2》 Виконувати математичну дію ділення. 3》 з ким. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ділити — діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  7. ділити — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
  8. ділити — Діли́ти, ділю́, ді́лиш, ді́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ділити — ДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, недок., перех. 1. Роз’єднувати на частини. Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. ділити — Ділити, -лю, -лиш гл. 1) Дѣлить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у. Словник української мови Грінченка