1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ділити

діли́ти

ділю, ділиш, недок., перех.

1》 Роз'єднувати на частини.

|| Розподіляти між ким-небудь.

|| Відмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь.

|| Розчленовувати, розподіляти на групи, категорії; класифікувати.

2》 Виконувати математичну дію ділення.

3》 з ким. Давати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь.

|| перен. Переживати що-небудь спільно з кимсь.

4》 діал. Здавати карти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ділити — (на окремі частки) поділяти, членувати, розбивати, розм.: паювати, (різко) шматувати. Словник синонімів Полюги
  2. ділити — діли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ділити — Розділяти, розподіляти, паювати, дрібнити, дробити, (навпіл) половинити: (громаду) роз'єднувати, розколювати, розбивати; (на категорії) клясифікувати; (горе) поділяти; (карти) роздавати. Словник синонімів Караванського
  4. ділити — [д'ілитие] -л'у, д'ілиеш; нак. -ли, -л'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. ділити — Виділювати, виділити, повиділювати, відділювати, відділити, повідділювати, обділювати, обділити, пообділювати, переділювати, переділити, попереділювати, поділювати, поділити, приділювати, приділити, поприділювати, розподілювати, розподілити... Словник чужослів Павло Штепа
  6. ділити — діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  7. ділити — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
  8. ділити — Діли́ти, ділю́, ді́лиш, ді́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ділити — ДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, недок., перех. 1. Роз’єднувати на частини. Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. ділити — Ділити, -лю, -лиш гл. 1) Дѣлить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у. Словник української мови Грінченка