1. Фразеологічний словник української мови

заводити

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. (Джонатан (тихо до Річарда):) Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну). Підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові. Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н. Рибак); Майже всі вони були байськими боржниками, залежали від нього, а бай хитро плів навколо них свою павутину (О. Донченко); Та обоє вони не знали й не відали, як уже почав снувати своє чорне павутиння Матюша Жигай (А. Шиян). мота́ти павути́ну. Глитай павутину мотав, та сам від того сконав (Укр.. присл..). заво́дити павути́ну. Він .. знав кожного вдачу, душу й заводив свою .. павутину на цілу околицю (І. Нечуй-Левицький).

співа́ти (заво́дити / завести́) ла́заря. Прикидаючись нещасним, скаржитися на життя. І з лиця не старі, і душею молоді! Годі вам лазаря співати! Ще й заміж підете,— говорила Христина (І. Нечуй-Левицький); — Ну, завели лазаря, тепер до вечора не замовкнуть (жінки),— мовила Соломія (С. Добровольський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заводити — Ридати [X] Словник з творів Івана Франка
  2. заводити — заво́дити 1 дієслово недоконаного виду допомагати увійти; вести куди не треба; будувати; розпочинати заво́дити 2 дієслово недоконаного виду завивати Орфографічний словник української мови
  3. заводити — див. плакати Словник синонімів Вусика
  4. заводити — (куди) уводити, відводити, с. запроторювати; (додому) проводити; (нове) запроваджувати, впроваджувати, застосовувати; (школи) засновувати, відкривати, будувати; (бороду) відрощувати; (справу) ЮР. Словник синонімів Караванського
  5. заводити — [заводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
  6. заводити — Заводити, накручувати «Заведи годинника, щоб не спинився», — чуємо зрідка від тих, хто забув, що по-українському дієслово заводити має інші значення, ніж те, що треба тут: «Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз» (Марко Вовчок)... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. заводити — I -джу, -диш, недок., завести, -еду, -едеш, док., перех. 1》 Супроводжуючи, допомагати кому-небудь або примушувати когось увіходити, підходити і т. ін. куди-небудь, до чогось. || Відводити куди-небудь на якийсь час. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. заводити — 1. запроваджувати, запровадити, позапроваджувати, закладати, закласти, позакладати, настановляти, настановити, понаставляти, уставляти, уставити, повставляти, придбавати, придбати, див. раціоналізувати, реформувати, організувати 2. це плакати Словник чужослів Павло Штепа
  9. заводити — Джу, -диш, недок., завести, -ду, -деш, док. 1. Організовувати щось. 2. Веселити компанію, піднімати настрій. Заводити компанію. 3. Спокушати, збуджувати. Це така добра пизда, заводить з півобороту, тільки хуйово, що дитина в іншій кімнаті деколи плаче (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  10. заводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ рідше. — Док.: ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити. Словник синонімів української мови
  11. заводити — Заво́дити, -во́джу, -во́диш, -во́дять; заво́дь, -во́дьмо, -во́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. заводити — ЗАВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ЗАВЕСТИ́, еду́, де́ш, док., перех. 1. Супроводжуючи, допомагати кому-небудь або примушувати когось увіходити, підходити і.т. ін. куди-небудь, до чогось. Гапка, усе опорядивши, запросила до вечері. Словник української мови в 11 томах
  13. заводити — Заво́дити, -джу, -диш сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. МВ. ІІ. Словник української мови Грінченка