заводити

ЗАВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ЗАВЕСТИ́, еду́, де́ш, док., перех.

1. Супроводжуючи, допомагати кому-небудь або примушувати когось увіходити, підходити і.т. ін. куди-небудь, до чогось.

Гапка, усе опорядивши, запросила до вечері. Старий заводить мене до столу кличе: — Марто! (Вовчок, VI, 1956, 238);

Став він заводить цього коня у царські конюшні, поламав усі двері.. Насилу завів (Укр.. казки, легенди.., 1957, 190);

— Доленько ж моя, як же я задибаю до хати?.. — бідкалась Явдоха. — Не журіться, тітко, — обізвався Гнат, — Я вас заведу (Коцюб., 1,1955,47);

// Відводити куди-небудь на якийсь час.

Вона до нас діток своїх завела —покинула, а сама знов-таки пішла туди до його [чоловіка] (Вовчок, І, 1955, 248);

Вже перед самим сходом сонця чоловік.. завів коні в глибокий байрак, міцно прив’язав їх до дерева, а сам лихий, мов біс, пішки подався в село (Стельмах, І, 1962, 500);

// розм. Втягувати, вкочувати, вставляти і т. ін. предмети куди-небудь.

Він заводить машину у під’їзд, замикає на ключ (Рибак, Зброя.., 1943, 22);

— Через рік-два.. збудують у місті водопровід. Кажуть, кожному заведуть труби у двір (Томч., Жменяки, 1964, 123);

Принесене, нарешті, свідоцтво про закінчення школи батько завів у рамку й повісив на стіні (Панч, На калин. мості, 1965, 34).

2. Вести, відводити куди-небудь далеко або не туди, куди потрібно.

І заводив він у думках свого товариша темні лісові нетрі, напускав на його розбійників..; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас., І, 1959, 164);

— Не бачив хлопця?.. — Як бачив ранком, коли він вийшов до Карпа, то більше й не бачив. — То його, видно, отой шибеник кудись завів! — серцем промовила Горпина (Мирний, 1, 1954, 254);

// перен. Примушувати вийти за межі бажаного, можливого і т. ін.

Про громадські справи, порушені у Вашім листі, напишу Вам з гір, а тепер се б далеко завело, а я вже втомлена (Л. Укр., V, 1956, 355);

Звісно, я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би (Коцюб., III, 1956, 234);

Знаю, що мрія та могла б мене тоді хтозна-куди завести. А тим часом — не завела ж (Тич., II, 1957, 31).

◊ Заво́дити (завести́) в блуд (на бездорі́жжя і т. ін.) — заплутувати, збивати з дороги.

Мені прийшла навіть у голову дика думка: чи не зустрівся де я в лісі з мандрівними огнями, що заводять людину в блуд? (Вас., Вибр., 1950, 30);

Може, то відьма.. дивний зварила напій і пройняла мені душу непереможним безумством тим, що людину заводить на бездоріжжя страшні? (Л. Укр., І, 1951, 309);

Заво́дити (завести́) на манівці́ див. манівці́;

Заво́дити (завести́) у безви́хідь (безо́дню, прі́рву і т. ін.) — призводити до великої скрути.

— Це бунт так званої пропащої сили… Народжувався у муках тяжкої безвиході й заводив у безвихідь… (Стельмах, II, 1962, 395);

Він дозволив себе обплести павутиною лицемірства і зради, піддався гіпнозові вужиних очей, що завели його в прірву… (Руд., Остання шабля, 1959, 60);

До́ля (судьба́, ви́падок і т. ін.) завела́ (заві́в, заведе́) кого куди — хто-небудь випадково, через обставини опинився (опиниться) десь.

Та де б не був, в які б долини мене судьба не завела, — палка любов до Батьківщини у серці юному жила (Сос., Близька далина, 1960, 203).

3. розм. Будувати, відкривати, засновувати що-небудь.

— Ні фабрик би я не заводив, ні от млина б не будував… (Мирний, І, 1954, 200);

На місце монархій конституційних чи самодержавних треба заводити демократичні республіки з найвищою інстанцією —плебісцитом (Хотк., II, 1966, 360);

Братство львівське ставропігійське.. швидко завело у себе також братську школу (Фр., XVI, 1955, 417);

// Впроваджувати, застосовувати що-небудь.

— То ж за панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого… Інше діло — машина в нас, у пролетарів (Коцюба, Нові береги, 1959, 90);

// Придбавати, засновувати що-небудь.

Завів [Середа] собі черідку та й живе з нею і літо й зиму (Вас., І, 1959, 268);

Радянська влада дала наділ, поставив [Іван] нову хату , завів господарство (Ю. Янов., II, 1954, 119);

// Відпускати, запускати (вуса, бороду і т. ін.).

Завів [Преображенський] щетинисті вуса, говорив стримано (Ле, Міжгір’я, 1953, 38);

Відпустив [Гриша] бороду, завів патли до плечей (Гончар, Таврія, 1952, 115);

// Створювати сім’ю, знаходити собі друзів, знайомих і т. ін.

— Поженились? — мовив він до молодої пари зловісно.. Хіба не казали тобі, ..що спершу парубок повинен.. звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство? (Смолич, Мир.., 1958, 7);

Освальд гадає, що я завів собі коханку. Ні, друже мій, помиляєшся (Кол., На фронті.., 1959, 77);

— Дружка собі такого ж завів, Махиньку лисого, маляра з комунгоспу (Логв., Давні рани, 1961, 107);

// Налагоджувати, зав’язувати з ким-небудь (знайомство, дружбу, контакти і т. ін.).

Він заводив знайомства, менжував і хитрував, аби тільки його бійці були добре нагодовані, зразково споряджені, вдосталь постачені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 187);

Заводив [Кучугура] дружбу з виноградарями-любителями і привозив снопи чубуків — вистачало собі й людям (Чорн., Красиві люди, 1961, 27);

— Скажи нам, гетьмане, чи правда, Що в тебе є посол султана, Що з бусурманом хочеш ти Союз ганебний завести..? (Павл., Бистрина, 1959, 28).

4. Запроваджувати, вводити, встановлювати; робити звичайним чи обов’язковим.

Він про те тільки й мислить, як би без людей обійтись… Усе якісь новини заводить, машини виписує (Мирний, IV, 1955, 241);

Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Л. Укр., І, 1951, 380);

— Землю бережи від бур’янів, ..сівозміну правильну заводь (Кучер, Чорноморці, 1956, 442);

Не марно Щорс поклав стільки сил на те, щоб завести в полку сувору дисципліну (Скл., Легенд. начдив, 1957, 52);

Раду радили чубаті З неущербними шаблями, Вкриті палом перемоги Сивоусі юнаки, — Як завести лад у хаті, Як неволі змити плями (Рильський, II, 1960, 241).

5. розм. Робити записи, вписувати, занотовувати що-небудь.

В руках у нього вічно біліла книжка. Він заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (Коцюб., II, 1955, 83);

Що заведеш пером, того не виволочеш волом (Номис, 1864, № 7383).

6. Починати, затівати і т. ін. що-небудь.

Дівки чорноокі заводять танок (Пісні та романси.., II, 1956, 253);

— Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив, тільки вступався їй (Мак., Вибр., 1956, 325);

Ми інколи в окопах заводили розмову про війну, про те, кому вона потрібна (Кол., На фронті.., 1959, 12);

Кудрейко лягав горілиць і заводив свою рідну, полтавську пісню (Донч., II, 1956, 127);

[Охрим:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, аж луна іде, заведуть гульбище, ..а мені усе те байдуже (Кроп., І, 1958, 149);

Він почав гендлювати кіньми, завів торги і дружбу навіть з перекопськими татарами (Стельмах, І, 1962, 14);

// без додатка. Починати заспів чи вступати в розмову, звертатися до кого-небудь.

— Ви вмієте співати! Будемо співати! — скрикнула вона, схопивши за руку Григорія Петровича. — Будемо. Заводьте (Мирний, III, 1954, 196);

— Ах, докторе, — заводила [Валя] співучою, волинською говіркою, — де ви пропадали? (Вільде, Сестри.., 1958, 218);

Підскочивши до якоїсь пані, що проходила, стяг [Микитка] з себе подрану шапку і завів: — Па-а-ані, дайте ко-пі-і-єчку!.. (Григ., Вибр., 1959, 413);

— Ти що ж думаєш, я ото про гроші завів, щоб, значиться, наздогад буряків? (Чаб., Катюша, 1960, 170).

◊ Заво́дити (завести́) своє́ (своє́ї) — починати раз у раз говорити про одне й те саме.

— Та я ж не комсомолець, — знов заводить він своєї., — Переросток я чи як це по-вашому? — Скоріше недоросток, — грубо зауважує Мар’яна (Гончар, Людина.., 1960, 36).

7. Починати вести що-небудь (ділові папери, щоденник, альбом і т. ін.).

— Тут слід заводити справу не на голову колгоспу, а на того, хто призвів до такої плутанини в постачанні колгоспів (Кучер, Трудна любов, 1960, 240);

[Батура:] Заведіть собі щоденник і записуйте, як вона кожний день приймає людей (Корн., II, 1955, 251);

— Знаєш що? — сказав Кость Мовчан до Ігоря. — Я заведу такий альбом, як у тебе про футбол. Я збиратиму все про автомашини (Багмут, Щасл. день… 1951, 13).

8. Приводити в дію що-яебудь (механізм, мотор і т. ін.).

Під сараєм.. чувся гомін, регіт — повстанці пробували заводити мотор (Гончар, II, 1959, 100);

Галинка показує Марині, як завести й пустити машину (Епік, Тв., 1958, 573);

Дівчина завела годинник (Трубл., Шхуна.., 1940, 307);

Никанор Іванович завів грамофон і поставив пластинку «Ой, казала мені мати» (Головко, II, 1957, 46).

9. розм., рідко. Зволікати, запізнюватися з виконанням чого-небудь.

Основний масив комбайном зібрали, а цей ланок не встигли. Все ніколи було.., та так і завели в зиму (Кучер, Трудна любов, 1960, 270).

ЗАВО́ДИТИ², джу, диш, недок.

1. Видавати низькі протяжні звуки, вити, завивати, кричати (про тварин і деяких птахів).

Падають громи, заводять сови, крякають ворони (Кобр., Вибр., 1954, 170);

Вовки заводили; *Образно. Сумно, тужно бір заводить, як лист опадає; ще сумніше, ще тужніше співанка лунає (У. Кравч., Вибр., 1958, 40).

2. Голосно плакати, приказуючи, голосити (про людей).

Микола Прач ішов селом, мов сновида, а жінка йшла за ним, ридаючи та заводячи, мов за вмерлим (Фр., І, 1955, 363);

Невелика була вартість срібних та мідяних прикрас.., але тепер мусив Мстислав добути і їх, щоби оплатити плачок-жалібниць, що мали заводити на похороні (Оп., Іду.., 1958, 12).