заводити
заво́дити
I -джу, -диш, недок., завести, -еду, -едеш, док., перех.
1》 Супроводжуючи, допомагати кому-небудь або примушувати когось увіходити, підходити і т. ін. куди-небудь, до чогось.
|| Відводити куди-небудь на якийсь час.
|| розм. Втягувати, вкочувати, вставляти і т. ін. предмети куди-небудь.
2》 Вести, відводити куди-небудь далеко або не туди, куди потрібно.
|| перен. Примушувати вийти за межі бажаного, можливого і т. ін.
3》 розм. Будувати, відкривати, засновувати що-небудь.
|| Впроваджувати, застосовувати що-небудь.
|| Набувати, засновувати що-небудь.
|| Відпускати, запускати (вуса, бороду і т. ін.).
|| Створювати сім'ю, знаходити собі друзів, знайомих і т. ін.
|| Налагоджувати, зав'язувати з ким-небудь (знайомство, дружбу, контакти і т. ін.).
4》 Запроваджувати, вводити, встановлювати; робити звичайним чи обов'язковим.
5》 розм. Робити записи, вписувати, занотовувати що-небудь.
6》 Починати, затівати і т. ін. що-небудь.
|| без додатка. Починати заспів чи вступати в розмову, звертатися до кого-небудь. Заводити своєї.
7》 Починати вести що-небудь (ділові папери, щоденник, альбом і т. ін.).
8》 Приводити в дію що-небудь (механізм, мотор і т. ін.).
9》 розм., рідко. Зволікати, запізнюватися з виконанням чого-небудь.
10》 розм., перен. Приводити (привести) кого-небудь (перев. словами, розмовами) в збуджений стан.
II -джу, -диш, недок.
1》 Видавати низькі протяжні звуки, вити, завивати, кричати (про тварин і деяких птахів).
2》 Голосно плакати, приказуючи, голосити (про людей).
Значення в інших словниках
- заводити — Ридати [X] Словник з творів Івана Франка
- заводити — заво́дити 1 дієслово недоконаного виду допомагати увійти; вести куди не треба; будувати; розпочинати заво́дити 2 дієслово недоконаного виду завивати Орфографічний словник української мови
- заводити — див. плакати Словник синонімів Вусика
- заводити — (куди) уводити, відводити, с. запроторювати; (додому) проводити; (нове) запроваджувати, впроваджувати, застосовувати; (школи) засновувати, відкривати, будувати; (бороду) відрощувати; (справу) ЮР. Словник синонімів Караванського
- заводити — [заводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
- заводити — Заводити, накручувати «Заведи годинника, щоб не спинився», — чуємо зрідка від тих, хто забув, що по-українському дієслово заводити має інші значення, ніж те, що треба тут: «Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз» (Марко Вовчок)... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- заводити — 1. запроваджувати, запровадити, позапроваджувати, закладати, закласти, позакладати, настановляти, настановити, понаставляти, уставляти, уставити, повставляти, придбавати, придбати, див. раціоналізувати, реформувати, організувати 2. це плакати Словник чужослів Павло Штепа
- заводити — Джу, -диш, недок., завести, -ду, -деш, док. 1. Організовувати щось. 2. Веселити компанію, піднімати настрій. Заводити компанію. 3. Спокушати, збуджувати. Це така добра пизда, заводить з півобороту, тільки хуйово, що дитина в іншій кімнаті деколи плаче (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- заводити — вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Фразеологічний словник української мови
- заводити — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ рідше. — Док.: ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити. Словник синонімів української мови
- заводити — Заво́дити, -во́джу, -во́диш, -во́дять; заво́дь, -во́дьмо, -во́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заводити — ЗАВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ЗАВЕСТИ́, еду́, де́ш, док., перех. 1. Супроводжуючи, допомагати кому-небудь або примушувати когось увіходити, підходити і.т. ін. куди-небудь, до чогось. Гапка, усе опорядивши, запросила до вечері. Словник української мови в 11 томах
- заводити — Заво́дити, -джу, -диш сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. МВ. ІІ. Словник української мови Грінченка