закрутити

(аж) закрути́ло в но́сі кому і без додатка, безос. Що-небудь не сподобалося комусь, неприємно вразило когось. — Зараз народ почне ділити панське майно. Що, Корнію, чи в носі закрутило? — Анітрохи! — відповів Чумак, не знати, щиро, чи тільки прикидаючись таким байдужим (А. Головко); Ач, закрутило в носі їм від поеми “Сон”! Образилися (Василь Шевчук).

закрути́ти світ кому. Привабити до себе, закохати в себе когось, позбавивши його здатності тверезо сприймати дійсність. — Закохався хлопець у дівчину, аж раптом якийсь зайда — гульк і закрутив тій дівчині світ (В. Речмедін).

крути́ти / закрути́ти веремі́ю (веремі́я). Здіймати колотнечу, спричиняти неспокій; галасувати, вередувати, навмисне шукати причину для сварки, скандалу і т. ін. — Сагайдакові що? Йому шаляй-валяй, крути веремію,— хіба він за щось відповідає?.. (С. Добровольський); Марта Кирилівна просто крутила веремія: вона не хотіла розлучатись з дочкою (І. Нечуй-Левицький); — Учепився він: дайте та дайте (жому) .. Не дай — це ж Мамій!.. Таку веремію закрутить, що хоч з хати тікай (С. Добровольський).

крути́ти / закрути́ти го́лову кому. 1. Закохувати в себе. Їй одне задоволення — крутити голови хлопцям (О. Гончар). покрути́ти го́лову (тривалий час). — Ти такий, що тобі все одно,— образилася Орися .. — Покрутиш одній дівчині голову, а тоді іншій бісики пускаєш (Григорій Тютюнник). покрути́ти го́лови (про всіх або багатьох). (Пшеменський (підходить до неї):) Я гадаю, що пані зовсім покрутила голови всім ніжинським паничам (І. Кочерга). 2. Поводити себе нечесно відносно кого-небудь; дурити, обдурювати. Адже правда, що він уже чимало часу крутить голову дівчині, все село знає про це, але весілля він не влаштовує (М. Чабанівський); Треба поговорити з Христею, щоб не дозволяла всякому крутити собі голову (М. Ю. Тарновський).

мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (собі́) на вус (на ву́са) що і без додатка. 1. Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. — Так що ти, Кириле, мотай на вус та вчися, як з підлеглими поводити себе, може, пригодиться (Ю. Збанацький); — Я людина військова, все мотаю на вус (С. Голованівський); Ти все на вус мотай собі годяще й непутяще (С. Воскрекасенко); Він не міг очей відвести, хоч розумів, що цим нашкодить Феодосії: в селі все бачать, усе на вус намотують… (Василь Шевчук); // Запам’ятовувати, брати до уваги що-небудь. Хто що говорить добреє, а ти на ус мотай (М. Номис); Увесь вечір хазяйка усе розказувала, як поводиться в панів, а Ївга все, як там кажуть, на ус мотала (Г. Квітка-Основ’яненко); — Вчиться тобі треба, багато вчитися та придивлятися, та мотати на вус (Ю. Збанацький); Уляна Григорівна точно інформувала гостя про свої достатки, а обачливий ротмістр все мотав на вуса (С. Добровольський); Радивон усе примічає, .. все намотує на вуса, хмарніє, кида неприязні погляди (К. Гордієнко); — У погребі в нього (багача) скриня стоїть, залізним цепом до стовпа прикована. ..Парубок намотав на ус (Укр.. казки). намота́ти собі́. — Ну, щастя твоє, що ти не знаєш! І намотай собі — знайдеш листок який, не тич свою морду, а хазяїнам оддай!.. І щоб ні гу-гу нікому! Чув? (А. Головко). 2. Робити висновки з чого-небудь; враховувати. (Хома:) О, друзі, братіє! Міркуйте та на вус мотайте (М. Кропивницький); І між людьми такі ж бувають, Як і на яворі, Шелестуни; Нехай же баєчку вони На вус собі мотають (Л. Глібов); — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор.— Мотай на вус, Кузьмо,— підморгнув до хлопця Левко Іванович (О. Гончар); — Староста дав Радивонові виговоритися, хоч дещо і намотав на вус (К. Гордієнко); Розповідав йому якось про тебе, сміється, каже: “Отаких нам і треба, енергійних, завзятих”. Ти, Павлушо, намотай собі це на вус! (А. Головко). закрути́ти на ус. (Филимон (дворецький):) Знаю панову думку: він подума тілько, а я вже й зробив. От він тільки спитав та й годі, а я зараз і на ус закрутив, треба услужить (І. Карпенко-Карий). намота́ти на свої ву́са. Вони, бач, уже намотали на свої завжди наставлені в бік вищих інстанцій вуса, уже роблять відповідні висновки (А. Дімаров). 3. Розбиратися в чомусь, з’ясовувати що-небудь. Вся інформація в книгах, бери, вичитуй, мотай на вус (Ю. Збанацький); На все вважай і на ус собі мотай (М. Номис); Ласточкін таки щось намотав на вус, і в очах його блимнули іскорки (Ю. Смолич); // Розмірковувати над чимсь, прикидати, обдумувати що-небудь. Дідона зараз одгадала, Чого сумує пан Еней, І все на ус собі мотала (І. Котляревський); Він кому підтакує, кого підбадьорює, а то все прислухається і на вус мотає (Д. Прилюк); — Земство прислало дуже вченого чоловіка, пана Тугаєвича. Послухайте його і на вус намотайте, що воно, як, чому і до чого (М. Стельмах).

підкру́чувати (закру́чувати, підгви́нчувати і т. ін.) / підкрути́ти (закрути́ти, підгвинти́ти і т. ін.) га́йку (га́йки) кому. 1. Посилювати вимоги до кого-небудь, підтягувати в роботі когось, вдаючись до суворих заходів. Раз він підкручував усім гайку, то не міг же обминути Барила (В. Кучер); Я буду крутий за правду і за інтереси нашого колгоспу, коли треба, горло перегризу, а спуску не дам. І прошу не ображатися, коли комусь і закручу гайку (В. Кучер). 2. Напружуючи сили, підтягуватися в роботі. — Не турбуйтесь! Ось намацаємо слабкі місця, підкрутимо з вашою допомогою гайки і візьмемо темпи (Г. Коцюба); (Майстер:) Книш, підгвинти гайку і покріпись. Дивись на мене: я вже старий чорт, а не здихаю (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закрутити — закрути́ти 1 дієслово доконаного виду почати обертати; загвинтити; обвити закрути́ти 2 дієслово доконаного виду почати крутити; замотати; довести до знемоги Орфографічний словник української мови
  2. закрутити — I див. закручувати. II -учу, -утиш, док. 1》 перех.Почати крутити, рухати, обертаючи. || безос. 2》 перех. Крутячи, довести до знемоги, втоми, запаморочення. 3》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закрутити — закрути́ти : ◊ закрути́ти кобі́ту → кобіта Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. закрутити — Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Коли людині щось дуже сильно не подобається і це видно по її обличчю. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. закрутити — ЗАГВИ́НЧУВАТИ (закріплювати чи доводити до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою), ЗАКРУ́ЧУВАТИ, ШРУБУВА́ТИ діал.; ПІДГВИ́НЧУВАТИ, ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ПІДТЯГА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док. Словник синонімів української мови
  6. закрутити — Закрути́ти, -кручу́, -кру́тиш, -тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. закрутити — ЗАКРУТИ́ТИ¹, див. закру́чувати. ЗАКРУТИ́ТИ², учу́, у́тиш, док. 1. перех. Почати крутити, рухати, обертаючи. Кінооператори схопились.. і закрутили ручки своїх апаратів (Трубл., Мандр., 1938, 171); Вітер підхопив на межнику перекотиполе.. Словник української мови в 11 томах
  8. закрутити — Закрутити, -ся см. закручувати, -ся. Словник української мови Грінченка