зникнути
зни́кнути (ще́знути) з горизо́нту якого. Перестати з’являтися десь. — Так ти якось ні з сього ні з того щез із нашого горизонту, так безслідно пропав... (І. Франко); Ім’я юної чемпіонки надовго зникло з спортивного горизонту (В ім’я Вітч.).
іти́ (зника́ти) / піти́ (зни́кнути, відійти́) в непа́м’ять. Забуватися, не згадуватися. (Співець:) Ісаії пророцтво не справдилось,— мир не настав, Месія не з’явився, пісні його нехай ідуть в непам’ять, нехай не дражнять нас... (Леся Українка); Він спинявся проти розчиненого вікна в сад, і все, про що думав, зникало у непам’ять (П. Колесник); Слова ті давно пішли в непам’ять (І. Микитенко); Про тую жалобу за продану Денисові землю ніхто тепер і не згадував,— вона вже пішла в непам’ять (Б. Грінченко); Здається, недавно все це було, і вже немає його, розвіялося за вітром. Все забувається, відходить в непам’ять... (П. Гуріненко).
Значення в інших словниках
- зникнути — зни́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зникнути — 1. (перестати бути видимим) зникнути (пропасти, щезнути) з очей; (пропасти невідомо куди) був (була, було, були) та загув (загула, загуло, загули); не було й духу, й сліду; мокре місце залишилося від чого. Словник фразеологічних синонімів
- зникнути — див. зникати Словник синонімів Вусика
- зникнути — [зникнутие] -ну, -неиш; мин. -ик, -икла і -нуў, -нула; нак. -ние, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- зникнути — див. зникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зникнути — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- зникнути — Зни́кнути, -кну, -кнеш, -кнуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зникнути — ЗНИ́КНУТИ див. зника́ти. Словник української мови в 11 томах
- зникнути — Зникнути см. зникати. Словник української мови Грінченка