1. Фразеологічний словник української мови

клеїти

валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко). валя́ти дурака́. (Вареник:) Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти дурака валяєш? (М. Кропивницький). стро́їти ду́рня. — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— Хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — Скажи мені, Давид, от у вас, у Грузії, що роблять такій людині, яка в бою дурня клеїть. Га? (Ю. Яновський); — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб). 3. Нічого не робити, байдикувати. — В Голодний Степ везе, каже, працювати будеш, нема чого дурня валяти (Іван Ле); — Іди до печей (на завод). Там дурня не будеш клеїти... (М. Рудь). ганя́ти ду́рня. — Та вже ж краще ось так у вільний час.. ганяти дурня по шкільних коридорах (Ю. Збанацький).

ві́шати (кле́їти) / пові́сити (накле́їти) ярли́к на кого, кому, несхв. Безпідставно приписувати кому-небудь якісь якості, вважати кого-небудь кимсь або звинувачувати в чомусь. Саме такі, як Сава Чалий, і допомагали шляхті наклеїти на гайдамаків ярлик розбійників і грабіжників (З журналу); — Газети постарались негайно навісити ярлики і на прем’єра, і на очолювану ним державу (В. Большак).

кле́їти (ко́рчити, стро́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко); — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб); Ясно, що ця руда баба клеїть дурня (І. Багряний). 3. Нічого не робити, байдикувати. — Іди до печей (на завод). Там дурня не будеш клеїти (М. Рудь).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клеїти — (прикріпляти клеєм) приклеювати, ліпити, приліплювати. Словник синонімів Полюги
  2. клеїти — кле́їти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. клеїти — Ліпити, зліплювати, склеювати; (листівки) наклеювати, наліплювати, розліплювати, розклеювати, приліплювати. Словник синонімів Караванського
  4. клеїти — клею, клеїш, недок., перех. 1》 Виготовляти що-небудь, з'єднуючи окремі частини чогось за допомогою клею, клейстеру. 2》 на що, на чому, розм. Те саме, що наклеювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клеїти — Ліпити, виліплювати, виліпити, повиліплювати, заліплювати, заліпити, позаліплювати, зліплювати, зліпити, позліплювати, наліплювати, наліпити, поналіплювати, обліплювати, обліпити, пообліплювати, поліплювати, поліпити, приліплювати, приліпити... Словник чужослів Павло Штепа
  6. клеїти — КЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, недок. 1. що. Виготовляти що-небудь, з'єднуючи окремі частини за допомогою клею, клейстеру. – Ти зможеш плести корзини з лози .. або клеїти коробочки для аптеки... (Ю. Яновський); От Андрійко-Неумійко Клеїть змія малюкам (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. клеїти — Клею, клеїш, недок. Загравати. Клеїти тьолку. Словник сучасного українського сленгу
  8. клеїти — (-ею, -еїш) недок. 1. кого; крим. Незаконно приписувати комусь чужу провину. БСРЖ, 259; СЖЗ, 53. 2. кого; крим., мол. Знайомитися з кимсь, фліртувати; схиляти до статевого контакту. "Клеїти" дівчину, що кудись поспішає — даремна витрата енергії (ПіК, 2001, № 16). БСРЖ, 259; ЯБМ, 1, 431. Словник жарґонної лексики української мови
  9. клеїти — КЛЕ́ЇТИ одне з одним, до чого (прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою клейкої речовини), ПРИКЛЕ́ЮВАТИ до чого, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИ до чого, ЛІПИ́ТИ на що, до чого, розм.; НАКЛЕ́ЮВАТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИ (на щось); СКЛЕ́ЮВАТИ, ЗЛІ́ПЛЮВАТИ (одне з одним). Словник синонімів української мови
  10. клеїти — Кле́їти, кле́ю, кле́їш, кле́ять; клей, кле́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. клеїти — КЛЕ́ЇТИ, кле́ю, кле́їш, недок., перех. 1. Виготовляти що-небудь, з’єднуючи окремі частини чогось за допомогою клею, клейстеру. — Ти зможеш плести корзини з лози.. або клеїти коробочки для аптеки… (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  12. клеїти — Клеїти, кле́ю, клеїш гл. Клеить. Словник української мови Грінченка