лизати

лиза́ти гу́би (гу́бки). 1. Бажати чого-небудь приємного, перев. без можливості його дістати, мати. “Що за удаль, що за сила!” — парубки казали, і дівчата тишкувались (шепталися) і губки лизали (Сл. Б. Грінченка). 2. кому, рідше до кого. Виявляти свої почуття, прихильність. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи (губи), як гіркі (М. Номис); Лизав до молодої губки, буркотав, як голуб до голубки (Сл. Б. Грінченка).

лиза́ти п’я́ти (п’я́тки) кому, зневажл. 1. Підлабузнюватися до когось, принижуючи власну гідність; підлещуватися. Нестор Довговух, що його так немилосердно товк Геллерфорт,.. і після побоїв знов лизав йому п’яти, ніби нічого й не сталося (А. Хижняк). 2. Служити комусь, працювати на чиюсь користь. Галицькі бояри чужинцям п’яти лижуть, продають рідну землю (А. Хижняк); Є і такі, що впали ниць І лижуть п’яти ворогам… (М. Гірник); // Вислужуватися перед кимсь. — Відомо, кому поталанить.. Хто Степану п’ятки лиже… (В. Дрозд).

лиза́ти ру́ки кому, рідше у кого і без додатка. 1. ірон. Занадто виявляти прихильність, велику увагу до когось. Їй було досадно. Бач, дома готовий руки лизати, а на вулиці стріне — одвертається (Панас Мирний); (Крамарюк:) Тобі треба мати при собі блазня, над яким ти будеш сміятись, кепкувать,.. а він лизатиме у тебе руки (І. Карпенко-Карий). лиза́ти по рука́х. Все корилось перед ним, шанувало, поважало і лизало по руках (І. Франко). 2. зневажл. Підлабузнюватися до когось, принижуючи власну гідність; підлещуватися. — Засіяла лани свої? Багато тобі наміряли? Де ж ті пани, що ти їм руки лизала? (М. Коцюбинський); (Герасим:) Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала (І. Карпенко-Карий); Перед панами любив у три погибелі згинатися та руки їм лизати (Л. Дем’ян). лиза́ти ру́ку. — Сидіть,.. голодуйте, лижіть руку, що випадково кине вам кістку, і за всі ваші муки й рани не смійте просити скибки хліба чи сорочки (З. Тулуб).

лиза́ти халя́ву (чо́боти, череви́ки і т. ін.) кому, у кого, зневажл. Підлабузнюватися до когось, догоджати комусь, принижуючи власну гідність; підлещуватися. Стояли ліктори, а цар.. Самодержавний государ! Лизав у ліктора халяву, Щоб той йому на те, на се… Хоч півдинарія позичив (Т. Шевченко); — Завжди так: поки їм треба, вклоняються, чоботи лижуть, а потім за собаку мають (З. Тулуб); — Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати (М. Стельмах); — Ех… Таких, як він, дуже й дуже мало на світі. Ти сьогодні побачила. Вечірко черевики йому лизав (Ю. Мушкетик); — Свої пани ще гірші! Брат поневолив брата, козак такого ж козака і, щоб не втратити цих привілеїв, патинки лиже кожному, хто дав йому те право!.. (Василь Шевчук).

лиза́ти (язико́м) два боки́, ірон., зневажл. Служити одночасно двом протилежним сторонам, групам, ворогуючим особам і т. ін.; підтримувати протилежні погляди. — А-а,— ревів на нього Інокентій.— Смиренний. Язиком два боки лижеш? І ти пощезнеш! Пощезнеш! (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лизати — лиза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лизати — (язиком) злизувати, облизувати, жм. лизкати, лизькати; (рану) зализувати; ЗН. цілувати. Словник синонімів Караванського
  3. лизати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  4. лизати — лижу, лижеш, недок., перех. і неперех. 1》 Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось. || Їсти, пити, підбираючи страву, питво язиком. || перен. Доторкуватися або вкривати собою (про хвилю, вогонь і т. ін.). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лизати — ЛИЗА́ТИ, лижу́, ли́жеш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось. Кожна корова своє теля лиже (прислів'я); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. лизати — І не лижи і не стрижи. Не придобрюйся, бо мене не. ошукаєш. Лижуться, як собаки, що вчора покусалися. Вчора були ворогами, а нині дуже приязні собі. Перше обплювалися, а потім полизалися. Перше себе обчернили, а потім перепросилися. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. лизати — Жу, -жеш, недок., вульг. 1. Підлабузнюватись. ◇ Лизати жопу — підлабузнюватись. Ти розумієш, що той йому жопу лиже, тому і має свою посаду. 2. Робити жінці кунілінгус. Коли він лиже, можна зразу кінчити. Словник сучасного українського сленгу
  8. лизати — ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док. Словник синонімів української мови
  9. лизати — Лиза́ти, лижу́, ли́жеш, ли́жуть; лижи́, -жі́м, -жі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лизати — ЛИЗА́ТИ, лижу́, ли́жеш, недок., перех. і неперех. 1. Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось. Кожна корова своє теля лиже (Укр.. присл.., 1955, 288); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  11. лизати — Лиза́ти, -жу́, -жеш, одн. в. лизну́ти, -ну́, -не́ш гл. Лизать, лизнуть. Собаки лизали рани його. Єв. Л. XVI. 21. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч на далі бережи. Ном. № 12146. лизати губи (собі). Словник української мови Грінченка