1. Словник української мови в 11 томах

лизати

ЛИЗА́ТИ, лижу́, ли́жеш, недок., перех. і неперех.

1. Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось.

Кожна корова своє теля лиже (Укр.. присл.., 1955, 288);

*Образно. Тепле, як язик материн, сонце лиже і лиже рожеві спини [поросят] (Горд., II, 1959, 11);

*У порівн. Вітер піднімався зверху, падав вниз й неначе лизав язиками по снігу (Н.-Лев., II, 1956, 63);

// Їсти, пити, підбираючи страву, питво язиком.

Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї [всієї] не з’їла (Фр., IV, 1950, 57);

[Іван:] Ви ж високого коліна: ваш батько вкупі з хортами лизав панські тарілки! (Кроп., І, 1958, 67);

Дружину княжу вороняччя покривало чорними крильми, хижі звірі лижуть кров гарячу, і гарчать, і б’ються над кістьми (Забіла, У.. світ, 1960, 172);

// перен. Доторкуватися або вкривати собою (про хвилю, вогонь і т. ін.).

Між хмарами місяць тихенько котивсь, І на небі заїзди займались; А піняві хвилі Дніпрові дулись І берег високий лизали (Бор., Тв., 1957, 70);

Уже готовий злиток лежить у нагрівальній печі. Гаряче полум’я генераторного газу лиже його з усіх боків (Собко, Біле полум’я, 1952, 307);

Вогонь червоним язиком лизав дерево.

2. перен., зневажл. Цілувати.

[Печариця:] Слова по-людському вимовити не може [Грицько], — а от ручки, лиже!.. (Мирний, V, 1955, 154);

— Бовдур!— і вона впилась губами в нього ще раз. — Їй-богу ж, гепну! — Йолоп! — не вгавала пані і лизала його знов та й знов (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17).

◊ Лиза́ти ру́ки (п’я́ти, чо́боти, рідко по рука́х і т. ін.) кому — підлабузнюватися до кого-небудь, принижуючи власну гідність; лизатися (у 3 знач.), підлизуватися.

[Герасим:] Ах ти ж [Пузир] погань! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить (К.-Карий, І, 1960, 400);

Галицькі бояри чужинцям п’яти лижуть, продають рідну землю, гендлюють нею (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 290);

Все корилось перед ним, Шанувало, поважало, І лизало по руках (Фр., XIII, 1954, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лизати — лиза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лизати — (язиком) злизувати, облизувати, жм. лизкати, лизькати; (рану) зализувати; ЗН. цілувати. Словник синонімів Караванського
  3. лизати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  4. лизати — лижу, лижеш, недок., перех. і неперех. 1》 Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось. || Їсти, пити, підбираючи страву, питво язиком. || перен. Доторкуватися або вкривати собою (про хвилю, вогонь і т. ін.). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лизати — ЛИЗА́ТИ, лижу́, ли́жеш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось. Кожна корова своє теля лиже (прислів'я); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. лизати — І не лижи і не стрижи. Не придобрюйся, бо мене не. ошукаєш. Лижуться, як собаки, що вчора покусалися. Вчора були ворогами, а нині дуже приязні собі. Перше обплювалися, а потім полизалися. Перше себе обчернили, а потім перепросилися. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. лизати — Жу, -жеш, недок., вульг. 1. Підлабузнюватись. ◇ Лизати жопу — підлабузнюватись. Ти розумієш, що той йому жопу лиже, тому і має свою посаду. 2. Робити жінці кунілінгус. Коли він лиже, можна зразу кінчити. Словник сучасного українського сленгу
  8. лизати — лиза́ти гу́би (гу́бки). 1. Бажати чого-небудь приємного, перев. без можливості його дістати, мати. “Що за удаль, що за сила!” — парубки казали, і дівчата тишкувались (шепталися) і губки лизали (Сл. Б. Грінченка). 2. кому, рідше до кого. Фразеологічний словник української мови
  9. лизати — ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док. Словник синонімів української мови
  10. лизати — Лиза́ти, лижу́, ли́жеш, ли́жуть; лижи́, -жі́м, -жі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лизати — Лиза́ти, -жу́, -жеш, одн. в. лизну́ти, -ну́, -не́ш гл. Лизать, лизнуть. Собаки лизали рани його. Єв. Л. XVI. 21. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч на далі бережи. Ном. № 12146. лизати губи (собі). Словник української мови Грінченка