1. Фразеологічний словник української мови

нависати

нави́снути / нависа́ти на о́чі кому. Привернути чию-небудь увагу, зацікавити когось. (Горпина:) Як ти почнеш балакати про те, як ти мене любиш, то мені здається, що тобі нависло на очі моє хазяйство та худоба… (М. Кропивницький); // Зустрітися, сподобатися кому-небудь. (Виборний:) Так чом же ви не одружитеся? .. Чи ще, може, сужена на очі не нависла? (І. Котляревський); — Це вже хтось тобі навис на очі. Щось таке та є! — обізвався Роман.— Ніхто мені не навис на очі. Я тебе полюбила і більше нікого в світі не буду любити (І. Нечуй-Левицький).

(чо́рні) хма́ри збира́ються (нависа́ють, ску́пчуються і т. ін.) / зібра́лися (нави́сли, ску́пчилися і т. ін.) над ким—чим, навколо кого—чого. Кому-, чому-небудь загрожує неприємність, горе, біда і т. ін. Вони (онуки Мономаха) данину злій орді Платили й гризлись між собою, А чорні хмари над тобою (Львовом) уже збиралися тоді (Д. Павличко); — Скажи, хай приїжджає сьогодні на збори, бо наді мною нависли хмари (М. Зарудний); Чорні хмари Другої світової війни скупчувалися над земною кулею (З журналу). згу́щуються важкі́ хма́ри. Василеві було дуже важко. Йому здавалось, що навколо нього згущувались важкі хмари (П. Панч). над голово́ю (голі́вонькою) збира́ються (чо́рні) хма́ри чиєю, кого. Над головою Василини збиралися чорні хмари (І. Нечуй-Левицький); Над Федьковою ясною голівонькою збиралися хмари (А. Дімаров). нависа́ють грозові́ хма́ри. Батько прикипів поглядом до телеекрана. Над улюбленою командою нависли грозові хмари (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нависати — нависа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нависати — (над) висіти; (- небезпеку) зависати, висіти тінню; п-к -АЮЧИИ, схилений над чим, фр. звислий, на-, за-, т. навісний, (- загрозу) <�цілком> реальний. Словник синонімів Караванського
  3. нависати — -аю, -аєш, недок., нависнути, -ну, -неш; мин. ч. навис, -ла, -ло і нависнув, -нула, -нуло; док. 1》 Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь. 2》 Висіти, розміщатися низько над чим-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нависати — НАВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́с і нави́снув, ла, ло; док. 1. над чим. Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь; звисати. Чуб з-під кашкета аж на очі нависає (О. Словник української мови у 20 томах
  5. нависати — Аю, -аєш, недок., нависнути, -ну, -неш, док. Набридати, тиснути. Ну, добре, ви вже починаєте нависати, що мій вступ схожий на ваші підручники з права чи економічної географії (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
  6. нависати — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови
  7. нависати — Нависа́ти, -са́ю, -са́єш; нави́снути, -ви́сну, -ви́снеш; нави́с, -ви́сла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нависати — НАВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́с і нави́снув, ла, ло; док. 1. Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь. Словник української мови в 11 томах
  9. нависати — Нависа́ти, -са́ю, -єш сов. в. нависнути, -ну, -неш, гл. 1) Нависать, нависнуть, свѣшиваться, свѣситься. Волосся на лоба нависає. Ой час-пора до куріня, бо вже хмара нависла. Чуб. V. 292. 2) Собираться, собраться во множествѣ. Людей хмарою нависло. Г. Барв. 207. Словник української мови Грінченка