1. Словник синонімів Караванського

нависати

(над) висіти; (- небезпеку) зависати, висіти тінню; п-к -АЮЧИИ, схилений над чим, фр. звислий, на-, за-, т. навісний, (- загрозу) <�цілком> реальний.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нависати — нависа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нависати — -аю, -аєш, недок., нависнути, -ну, -неш; мин. ч. навис, -ла, -ло і нависнув, -нула, -нуло; док. 1》 Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь. 2》 Висіти, розміщатися низько над чим-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нависати — НАВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́с і нави́снув, ла, ло; док. 1. над чим. Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь; звисати. Чуб з-під кашкета аж на очі нависає (О. Словник української мови у 20 томах
  4. нависати — Аю, -аєш, недок., нависнути, -ну, -неш, док. Набридати, тиснути. Ну, добре, ви вже починаєте нависати, що мій вступ схожий на ваші підручники з права чи економічної географії (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
  5. нависати — нави́снути / нависа́ти на о́чі кому. Привернути чию-небудь увагу, зацікавити когось. (Горпина:) Як ти почнеш балакати про те, як ти мене любиш, то мені здається, що тобі нависло на очі моє хазяйство та худоба… (М. Фразеологічний словник української мови
  6. нависати — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови
  7. нависати — Нависа́ти, -са́ю, -са́єш; нави́снути, -ви́сну, -ви́снеш; нави́с, -ви́сла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нависати — НАВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́с і нави́снув, ла, ло; док. 1. Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь. Словник української мови в 11 томах
  9. нависати — Нависа́ти, -са́ю, -єш сов. в. нависнути, -ну, -неш, гл. 1) Нависать, нависнуть, свѣшиваться, свѣситься. Волосся на лоба нависає. Ой час-пора до куріня, бо вже хмара нависла. Чуб. V. 292. 2) Собираться, собраться во множествѣ. Людей хмарою нависло. Г. Барв. 207. Словник української мови Грінченка