обзиватися

(і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Він (Павло) і словом не озветься, а наче од сну прокинеться (Марко Вовчок).

обзива́тися (озива́тися) / обізва́тися (озва́тися) сло́вом до кого і без додатка. Вступати в розмову, говорити з кимсь. Ніхто не смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі (І. Франко); Софія не зважилась, а може, й не схотіла озватися до баронеси словом (Леся Українка); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (О. Донченко); // Вступати в якісь стосунки з кимсь, бути чиїмсь однодумцем, побратимом і т. ін. Ти (Україна) ішла на пана, на магната, І з татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (М. Рильський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

обзиватися — обзива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
обзиватися — див. говорити; лаяти Словник синонімів Вусика
обзиватися — [обзиеватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
обзиватися — -аюся, -аєшся, недок., обізватися, -вуся, -вешся, док. 1》 до кого, рідко кому, на що і без додатка. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися. || Звертатися до кого-небудь з розмовою, запитанням і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
обзиватися — Відгукуватися, відгукатися, відгукнутися, повідгукуватися, лунати, вилунювати, вилунати, злунювати, злунати, полунювати, полунати, пролунювати, пролунати, розлунювати, розлунати, окликатися, окликнутися, поокликатися, відкликатися, відкликнутися... Словник чужослів Павло Штепа
обзиватися — ОБЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБІЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. до кого, розм. кому, на що і без дод. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися. Словник української мови у 20 томах
обзиватися — ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Словник синонімів української мови
обзиватися — Обзива́тися, -ва́юся, -ва́єшся; обізва́тися, -зву́ся, обі́звешся і озива́тися, -ва́юся, -ва́єшся, озва́тися, озву́ся, озве́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обзиватися — ОБЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБІЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. до кого, рідко кому, на що і без додатка. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися. Словник української мови в 11 томах
обзиватися — Обзива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. обізватися, -звуся, -вешся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться, заговорить; о животныхъ: кричать, закричать. Як зовуть, так і обзиваються. Ном. № 7127. Словник української мови Грінченка