обзиватися
обзива́тися
-аюся, -аєшся, недок., обізватися, -вуся, -вешся, док.
1》 до кого, рідко кому, на що і без додатка. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися.
|| Звертатися до кого-небудь з розмовою, запитанням і т. ін.
|| Промовляти що-небудь або прохоплюватися словом, вигуком і т. ін.
|| перен. Писати у відповідь кому-небудь листа.
|| перен. Подавати про себе звістку. Обзиватися словом.
2》 перен. Подавати певні звуки (звичайно про тварин).
3》 Ставати чутним; лунати, розлягатися (про голос, мелодію і т. ін.).
4》 перен. Нагадувати про себе, виявляти себе чим-небудь.
|| Даватися взнаки, виявлятися (про вдачу, риси характеру і т. ін.).
5》 перен. Виявляти співчуття, бажання допомогти, сприяти кому-небудь.
|| Висловлюватися про кого-, що-небудь, даючи оцінку.
6》 рідко. Називати себе; називатися.
Значення в інших словниках
- обзиватися — обзива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обзиватися — див. говорити; лаяти Словник синонімів Вусика
- обзиватися — [обзиеватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- обзиватися — Відгукуватися, відгукатися, відгукнутися, повідгукуватися, лунати, вилунювати, вилунати, злунювати, злунати, полунювати, полунати, пролунювати, пролунати, розлунювати, розлунати, окликатися, окликнутися, поокликатися, відкликатися, відкликнутися... Словник чужослів Павло Штепа
- обзиватися — ОБЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБІЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. до кого, розм. кому, на що і без дод. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися. Словник української мови у 20 томах
- обзиватися — (і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Фразеологічний словник української мови
- обзиватися — ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Словник синонімів української мови
- обзиватися — Обзива́тися, -ва́юся, -ва́єшся; обізва́тися, -зву́ся, обі́звешся і озива́тися, -ва́юся, -ва́єшся, озва́тися, озву́ся, озве́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обзиватися — ОБЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБІЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. до кого, рідко кому, на що і без додатка. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися. Словник української мови в 11 томах
- обзиватися — Обзива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. обізватися, -звуся, -вешся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться, заговорить; о животныхъ: кричать, закричать. Як зовуть, так і обзиваються. Ном. № 7127. Словник української мови Грінченка