обкипати

обкипі́ти / обкипа́ти кро́в’ю. Дістатися тяжкою працею, великими зусиллями, стражданням і т. ін. Служу, наймаюся, заробляю. Що наша копійка? Кров’ю обкипіла! (Марко Вовчок); Воно (добро) в нас кров’ю обкипіло (Марко Вовчок); І скаже суд: — Чи у твоїм доробку хоч одна Сторінка є, що кров’ю обкипіла? (М. Рильський); Хоч би він (Василько) виріс на своїй землі, хоч би йому не обкипав кров’ю тугий, мов з каменю випечений, наймитський хліб… (М. Стельмах).

се́рце обкипа́є (закипа́є, облива́ється, схо́дить і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, облило́ся, зійшло́ і т. ін.) кро́в’ю у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває неспокій, тяжко переживає. У неї серце обкипає кров’ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та недостачу терпить її Йосип (Панас Мирний); Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров’ю, перед очима стояла пелена (Ю. Яновський); — Глузуєш? Та хіба тобі зрозуміти батькове горе… А в мене серце кров’ю обливається, коли подумаю, що ми без коня (П. Рєзніков); (Маруся:) “Як згадаю свою Україну, то моє серце кров’ю обіллється… Я неначе бачу, над Россю, на горі батьківську хату у вишневому садочку” (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обкипати — обкипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обкипати — -ає, недок., обкипіти, -пить, док. 1》 Покриватися накипом. 2》 перев. док. Покритися загуслою, затверділою масою чого-небудь (перев. про кров). || Розтікаючись, загусати, застигати по поверхні чого-небудь (звичайно про кров). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обкипати — ОБКИПА́ТИ, а́є, недок., ОБКИПІ́ТИ, пи́ть, док., чим. 1. Покриватися накипом. * Образно. Якщо користуватися жорсткою водою, спіраль чайника швидко обкипає (з газ.). 2. перев. док. Покритися загуслою кров'ю, або затверділою масою іншої речовини. Словник української мови у 20 томах
  4. обкипати — Обкипа́ти, -па́ю, -па́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. обкипати — ОБКИПА́ТИ, ає, недок., ОБКИПІ́ТИ, пить, док. 1. Покриватися накипом. *Образно. В долині відразу зашуміло млинове колесо; велике, чорне і неповоротке, воно обкипало шумовинням (Стельмах, II, 1962, 304). 2. перев. док. Словник української мови в 11 томах