1. Фразеологічний словник української мови

пекти

пекти́ (аж) до живо́го (се́рця) кого і без додатка. Дуже дорікати кому-небудь, лаяти когось. (Юда:) І все такі слова вразливі, гострі, що краще б він уже налаяв просто, ніж так пекти аж до живого серця (Леся Українка); Скоро Гопченко втратив всяку владу над нею. Він підозрівав, що винен у всьому Коропов, пік її до живого (В. Земляк).

пекти́ в са́мі печінки́ кого. Дуже дошкуляти комусь чим-небудь надзвичайно вразливим. — Набрехала Параска, що в мене (Палажки) голова лиса. Це ж вона пече мене в самі печінки (І. Нечуй-Левицький).

пекти́ ду́шу (се́рце) кому і без додатка. Завдавати кому-небудь великих моральних страждань; мучити, непокоїти. Я в тюрмі. І не сором пече мені душу, а — жаль (Ю. Збанацький); Аж скорчилася від болю — так той лист пік їй душу (В. Речмедін); Він не міг витримати, що всі так вітають Сашка. Заздрощі пекли серце (О. Донченко).

пекти́ п’я́ти кому. Настигати, наздоганяти кого-небудь (при косінні). Відпочивши, знову зайняли ручки. Тепер уже Оксен вів перед, а Василева коса пекла йому п’яти (А. Дімаров).

пекти́ ру́ку (ру́ки). Викликати докори сумління, почуття сорому, переживання і т. ін. Жебраний хліб, кажуть, руку пече, але жебране слово кохання — душу морозить (Леся Українка).

пекти́ / спекти́ ра́ків (ра́ки, ра́ка). Червоніти перев. від сорому, ніяковіти і т. ін. Червоній, Колодо, печи раків, коли не послухав старших, як картоплю кагатував (В. Кучер); Куропатенко почервонів, .. звичайно, заслужено спік раків — законів конспірації треба суворо додержувати і між собою (Ю. Смолич); — Ти бачила, Оленко, як Сава раки пік? Не знав, куди очі діти (О. Копиленко); Чорнокнижний неуважно, за звичкою, перехрестився на розкішний, з червоного дерева кіот, потер лівою рукою щоку, оту, яка й досі пекла рака, та й почав потихеньку вкладати в торбину клинці своєї бороди (М. Стельмах); Государ всія Русі спік рака, обличчя хутко спаленіло плямами (О. Ільченко).

хоч на вогні́ (вогне́м) печи́ кого. Що не роби кому-небудь. Такий уже чоловік був той Назар: усе йому жарти. Здається, хоч його на огні печи, він жартуватиме (Марко Вовчок); — І годі! Ні слова не скажу більш, Хоч ти мене вогнем печи (А. Головко).

хоч ріж (рі́жте) кого. Уживається для вираження впертості, непоступливості чи стійкості кого-небудь. — Не встає (верблюд)? — Спитав (чоловік). — Хоч ріж його, проклятого!.. (С. Олійник); — Не дам, каже, розписок, хоч ріжте, а то ще й на суді покажу, що нікому нічого не позичав (М. Старицький). хоч би рі́зали. — От мовчав би! — озвався Корній до Семена тремтячим здавленим голосом, — і чого ти заводиш, як тая баба? Хоч би мене різали, я б не плакав (Леся Українка). хоч ріж і печи́ на вогні́. Кожен уповноважений у Веселоярську тепер заявляв, що не старший за тридцять років, хоч ти його ріж і печи на вогні (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пекти — Позапікати люльки (V), пекти люльки (IV): — («Широко розсілися в коршмі на лавці ..., люльки позапікали», 199) неясне сьогодні майже для кожного читача, оскільки люльок ніхто вже не «запікає». Словник з творів Івана Франка
  2. пекти — (в печі, щоб приготувати щось їсти) пропікати, (на сковороді) смажити, жарити, шкварити, (на полум'ї) смалити. Словник синонімів Полюги
  3. пекти — пекти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. пекти — (хліб) випікати, (що інше) П. робити, виготовляти; (- сонце) палити, смалити, припікати, пекти вогнем; (залізом) катувати; (душу) непокоїти, турбувати, с. мучити, шматувати; (кого) дошкуляти кому; (- бажання) НЕОС. хотітися, кортіти, муляти, шпигати; п. ф. ПЕКТИСЯ, палитися, смалитися, шкваритися. Словник синонімів Караванського
  5. пекти — [пеикти] пеичу, пеичеш, пеичеимо, пеичеите; мин. п'ік, пеикла; нак. пеичи, пеич'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. пекти — печу, печеш; мин. ч. пік, пекла, пекло; недок. 1》 перех. Готувати їжу, нагріваючи, прожарюючи на вогні або на жару (у печі, в духовці і т. ін.). 2》 перех., перен., зневажл. Виготовляти що-небудь дуже швидко, у великій кількості. || неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пекти — ПЕКТИ́, печу́, пече́ш; мин. ч. пік, пекла́, ло́; недок. 1. що. Готувати їжу, нагріваючи, прокалюючи на вогні або на жару (у печі, в духовці і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  8. пекти — пекти́ (печи́) шк. ставити незадовільні оцінки наприкінці навчального року (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. пекти — Кого не пече, той не відсувається. Хто не знає лиха, той і не стережесь його. Не тому печено, кому речено, а хто їсти буде. Той скористає, хто дістане. Ректи—сказати—обіцяти. Печу коржі при межі, один підсмалився, який сам, таке взяв і не змилився. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. пекти — (печу, печеш) недок., кого; мол., жрм; вульґ. Інтенсивно здійснювати статевий акт з кимсь. [Що єднає тебе] з узбеком, котрий вічно готує плов і потім заманює на його тлустий запах не одну голодну студентку?... Словник жарґонної лексики української мови
  11. пекти — ГРІ́ТИ (передавати своє тепло), НАГРІВА́ТИ, ЗІГРІВА́ТИ (ЗОГРІВА́ТИ), ОБІГРІВА́ТИ, ОГРІВА́ТИ, ВИГРІВА́ТИ, ОТЕ́ПЛЮВАТИ рідше, ОТЕПЛЯ́ТИ рідше, ЗАГРІВА́ТИ діал.; ПРИГРІВА́ТИ (злегка); ПРОГРІВА́ТИ (частково); ПРОПІКА́ТИ, ПРОСМА́ЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  12. пекти — Пекти́, печу́, -че́ш, -чу́ть; печи́, печі́м, печі́ть; пік, пекла́, пекли́; пі́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. пекти — ПЕКТИ́, печу́, пече́ш; мин. ч. пік, пекла́, ло́; недок. 1. перех. Готувати їжу, нагріваючи, прокалюючи на вогні або на жару (у печі, в духовці і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  14. пекти — Пекти, -чу, -че́ш гл. 1) Печь, жечь. Цвісти над ним буду, щоб не пекло чуже сонце. Шевч. 40. 2) Печь. Сама пекла палянички. Рудч. Ск. II. 5. — раки. см. рак. 3) Жарить. Словник української мови Грінченка