1. Фразеологічний словник української мови

пожежа

як (мов, ні́би і т. ін.) із поже́жі (з пожа́ру), зі сл. уско́чити, влеті́ти і т. ін. Дуже швидко, зненацька і т. ін. Уже він (Йонька) і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять, уже дві люльки викурив, а в хаті й не думали прокидатися. Тоді він ускочив у хатину, як із пожежі: — Ти йтимеш сьогодні корову доїти чи ні? (Григорій Тютюнник).

як (мов, ні́би і т. ін.) на поже́жі (на пожа́рі), зі сл. бі́гати. В усі боки, в різних напрямках. — Здурів! здурів! Їй-богу, здурів…— кричала Маланка, бігаючи по хаті, як на пожежі (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) на поже́жу (на пожа́р), зі сл. поспіша́ти, бі́гти, пробі́гти і т. ін. 1. Дуже швидко. Початок тропаря він добре знав, що ж до кінця, то був трохи невпевнений, що скаже вірно, тому й поспішав мов на пожежу, щоб не дати очуматись законовчителю (О. Добровольський); — Голуб жінку б’є! — дзвоне (дзвонить) чутка від хати до хати, і люди біжать немов на пожежу (Панас Мирний); Замполіт послав ординарця покликати сюди Сперанського. Ад’ютант пробіг як на пожар, важко брязкаючи блискучими трофейними шпорами (О. Гончар). 2. зі сл. крича́ти, склика́ти, ударя́ти і т. ін. Дуже голосно. Обертався (Мемет) на всі сторони і скликав як на пожежу: — Усеїн! .. Места-фа-а-а!.. (М. Коцюбинський); Ось стоїть він (Петро Синичка) напідпитку На порозі гуртожитку І кричить мов на пожар: “Я вибійник! Я шахтар!” (С. Олійник).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля поже́жі (пі́сля пожа́ру). Зруйнований, занедбаний. (Семен Мельниченко:) Я покинув тебе (країну) ранньою весною; тоді ти була якась сумна, невесела, мов після пожежі (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожежа — Пожар// червоний півень. Словник синонімів Полюги
  2. пожежа — поже́жа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. пожежа — Пожар, о. червоний півень, д. пожога, погориджа, (велика) пожарище. Словник синонімів Караванського
  4. пожежа — -і, ж. Полум'я, яке охоплює і знищує все, що може горіти, а також саме горіння, знищення чого-небудь вогнем. || Місце, де що-небудь горить або горіло. || перен. Сильне почуття, що швидко охоплює кого-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пожежа — ПОЖЕ́ЖА, і, ж. 1. Неконтрольований процесс горіння, який супроводиться знищенням матеріальних цінностей цінностей і створює небезпеку для життя людей; пожар. Нараз Маруся, .. глянувши у вікно, закричала: – Пожежа десь! Горить! (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. пожежа — ПОЖЕ́ЖА (полум'я, яке охоплює і знищує щось; горіння, знищення вогнем чогось), ПОЖА́Р рідше, ЧЕРВО́НИЙ ПІ́ВЕНЬ розм., ПОЖО́ГА діал. У полум'ї корчився хутір... Стліли в пожежі комори, скирти (О. Словник синонімів української мови
  7. пожежа — Поже́жа, -жі, -жею; -же́жі, -же́ж Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пожежа — ПОЖЕ́ЖА, і, ж. Полум’я, яке охоплює і знищує все, що може горіти, а також саме горіння, знищення чого-небудь вогнем. Нараз Маруся, ..глянувши у вікно, закричала: — Пожежа десь! Горить! (Хотк., II, 1966, 25); На тлі ясної пожежі.. Словник української мови в 11 томах
  9. пожежа — Пожежа, -жі ж. Пожаръ. Як пчоли сняться, то буде пожежа. Чуб. І. 90. Уже хати братів хуторянців в пожежі палали. Мет. 436. Словник української мови Грінченка