покинути

душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І. Котляревський); Всяк думав, що зробила ця безздоровна .. дівчина людям, що вони збираються її катувати, її, котрій не достає злегка похлинутися.., щоб душа вилетіла з тіла (Панас Мирний). душа́ ма́ло не втекла́ з ті́ла. Правда, дав (Маланці) панич Льольо два злоти, та один бабі Мар’яні оддала, бо як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (М. Коцюбинський). до́бра душа́ відлеті́ла в не́бо. Почувши близьку смерть, (Балабан) тихо промовив: — Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю .. Відлетіла в небо добра Балабанова душа (О. Довженко). душа́ поки́нула кого. Увійшов Дорофтей і став коло порога.— Що, покинула душа вашого Микиту! — Ой, покинула! (Казки Буковини).

покида́ти / поки́нути бі́лий (цей) світ. Помирати. — Я вже, братику,— обернувсь Кирило Тур ізнов до Петра,— покидав зовсім сей світ (П. Куліш); Запровадь мене додому Меж мою родину: Там без жалю і без скарги Білий світ покину (С. Руданський); — Так ще мати робила, коли дівувала. І в тітки такі ж — з прошвою. Давно вони з матір’ю покинули цей світ, а рушники на згадку їй — Гальці (З газети).

покида́ти / поки́нути грі́шну зе́млю. Помирати. Напускає (отець Миколай) на своє досить земне обличчя святість і так підіймає руки, наче збирається покидати грішну землю (М. Стельмах).