привести

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є (чоловік), то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

поверну́ти (верну́ти, привести́) до тя́ми. Змусити кого-небудь свідомо мислити, нормально сприймати дійсність. Видно, так її розморило, що ні поштовхи сина, ні лайка такелажника не могли повернути до тями (Я. Баш); // кого. Опам’ятовуватися, опритомнювати. Рип возів, притишені балачки привели його до тями (П. Панч). поверну́ти до стя́му. Міцний, твердий Гризельдин голос, незляканий, сміливий погляд очей зразу повернув його до стяму (І. Нечуй-Левицький).

привести́ / приво́дити до ла́ду́ (до поря́дку, до пуття́ і т. ін.). 1. кого. Подбати про свій або чийсь пристойний вигляд. Тарас швидко переодягся, привів себе до ладу, спустився вниз і вийшов у парк (О. Іваненко). 2. що. Надати належного вигляду чому-небудь. Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину (пляшку) з водою для волосся (Л. Мартович); Після .. весілля цілісінький тиждень поралася дякова сім’я, приводячи до пуття хату й подвір’я (А. Дімаров).

приво́дити / привести́ до па́м’яті (до тя́ми, до прито́мності і т. ін.) кого. 1. Виводити із стану непритомності. Сташка і стара .. почали приводити зомлілу до пам’яті (Ірина Вільде); Коли його привели до пам’яті, він був блідий, мов труп (І. Франко). 2. Допомагати комусь повернутися до реальності, схаменутися, опам’ятатися і т. ін. Данило сидів і думав: “Отак і слід з боярами, щоб круте слово, мов вода холодна, до пам’яті приводило” (А. Хижняк); Параска намагалася привести чоловіка до пам’яті — верзе не знати що, хай отямиться (К. Гордієнко); Він був заклопотаний якимись думками і не звертав уваги, що час спливає. Рип возів, притишені балачки привели його до тями (П. Панч); Лункий наказ “по домівках” привів мене до притомності (Олесь Досвітній).

приво́дити / привести́ на світ (Бо́жий) кого. Давати життя комусь; народжувати дитину. Пані .. віддалася вчасно і від того часу жила буквально на те, щоб приводити дітей на світ і плекати їх (О. Кобилянська); А дівчина гине… Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ Божий, Мусить погибати (гинути) (Т. Шевченко); Іванова мати привела на світ дванадцятеро дітей (М. Томчаній); // що. Бути причиною появи чого-небудь; породжувати. Земля, натомившись до краю, Тільки дрібноту приводить на світ, земля, що раніше Творам своїм надавати могла велетенського зросту (М. Зеров).