руч

на ру́ку (заст. руч). 1. кому. Вигідний, зручний для кого-небудь. Пішла чутка, що до Межибожа .. має незабаром прибути хтось із царської родини. Ця новина дуже була на руку Семенові (М. Коцюбинський); Люди не можуть жити кожен сам по собі, тремтячи й остерігаючись усіх і вся. Це дикий, тваринний стан, який на руку тільки тим, хто при владі (Василь Шевчук). 2. для кого, кому. Вигідно, зручно кому-небудь. Марко зрозумів, чому Левкові так хочеться кататися з ним у човні. Але це було і йому на руку (І. Цюпа). на свою́ ру́ку. Вони (тюремники) злодійкувато намагалися на свою руку якось полагодити цей свій “злочин”, виявляючи зразок “революційної пильності” (І. Багряний). 3. чию, зі сл. схиля́тися, перехо́дити і т. ін. На чийсь бік, на чию-небудь сторону. Громада почала схилятися на руч Грицькову (Панас Мирний); — Тимохо, ти .. на чию руч говориш? (Іван Ле).

на швидку́ (ско́ру) ру́ку (заст. руч). Поспіхом, квапливо. О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (І. Нечуй-Левицький); На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Яновський); Рогуля на скору руку бере ножиці і рівно .. стриже великі, як стріхи, хлопські чуби (Ф. Малицький); А там поставлять закусити на скору руч чого-небудь (Сл. Б. Грінченка).

підбива́ти / підби́ти на свою́ ру́ку (руч) кого, що. Робити кого-небудь своїм прибічником у переконаннях, вчинках, діях і т. ін. З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак — не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни .. То й легко вже було “забастовщикам” усе село на свою руч підбити (А. Головко).

під гаря́чу ру́ку (заст. руч). У момент великого збудження, роздратування, тимчасового гніву. Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича .. всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Панас Мирний); Тарас (Шевченко) утік аж на горище, забився у найдальший він куток, бо не хотілось попасти під гарячу руку своєму панові (Д. Косарик); Сказані колись під гарячу руку, ці слова Винниченка (про історію України, яку нібито не можна читати без брому) повторюються й тиражуються і заганяють співвітчизників у комплекс причетності до ексклюзивних жахіть нашої історії (Л. Костенко); Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре (Сл. Б. Грінченка).

рука́ в ру́ку, перев. зі сл. іти́. 1. Поряд, один біля одного. Петро, налягаючи на косу, порівнявся з старим Буканом, що вирвався був уперед. Тепер вони йдуть рука в руку, подзвонюючи косами (М. Чабанівський); Та зате цікаві ті листи для характеристики самого Драгоманова, його гострого логічного розуму, що пішов рука в руку з безоглядним егоїзмом у поводженні з людьми (І. Франко); // Узявшись за руки, разом. Від ранку до вечора на вільнім повітрі, рука в руку, в любих, тихих розмовах робили вони — зразу ближчі, а з часом щораз дальші прогулянки (І. Франко). 2. перев. зі сл. працюва́ти. Разом, спільно, у тісному єднанні. Дуже різні були вони — генерал-майор Талеман і генерал-полковник фон Штейніц — і в той же час вигідно доповнювали один одного, працювали рука в руку (П. Гуріненко); З нинішнім контингентом читачів ми прожили нелегкий рік, пройшли його рука в руку, і ось прийшов час прощання (З газети). рука́ об ру́ку. У давніх людей поезія і музика довго йшли рука об руку, поезія була піснею (І. Франко); Скепсис “Рівноваги” (Плужника) йде здебільшого рука об руку з трагізмом,— а це вже куди змістовніше й серйозніше.. (Л. Новиченко). руч об руч. Недарма осінь нас охотить До дії, руху, поривань. Руч об руч з нами вітер ходить, І спробуй хоч на хвильку стань! (В. Бичко).

тягти́ (тягну́ти) / потягти́ (потягну́ти) ру́ку за кого, за ким, чию. Підтримувати когось, поділяючи його погляди; діяти в чиїх-небудь інтересах. (Пархім:) Волосний писар і старшина будуть за тебе тягти руку, я це через лікаря встрою (влаштую) (М. Кропивницький); Трудне діло — позви,— почав (суддя) до нього.— Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою (А. Тесленко); Ніколи на мене не ображайся, бо на людях я не завжди твою руку тягнутиму (Г. Колісник); Полупанки прихильно дякували Лошакову, що він потяг руку за свого брата дворянина (Панас Мирний); — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами суддями можу і… присудимо тобі посунути обніжок у Василів город (А. Тесленко). тягну́ти руч. Батько і собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок). трима́ти ру́ку. Під час революції та війни громадянської він (Максиміліан Волошин) не тримав руку ні за червоних, ні за білих: переховував у себе і тих, і тих (А. Дімаров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руч — РУЧ, розм. 1. невідм., ж. Те саме, що рука́ 1. ◊ На руч чию — на чию-небудь користь, чийсь бік. Громада почала схилятися на руч Грицькову (Мирний, III, 1954, 50); — Тимохо, ти… на чию руч говориш? (Ле, Побратими, 1954, 16); На ско́ру руч — нашвидку. Словник української мови в 11 томах
  2. руч — руч 1 іменник жіночого роду рука розм. руч 2 прислівник за допомогою рук, руками незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. руч — РУЧ, розм. 1. невідм., ж. Те саме, що рука́ 1. 2. у знач. присл. За допомогою рук, руками. Ішли [провідник-вартовий та Уляна Грицай] без стежки, дряпались руч (Д. Бедзик). Під п'я́ну ру́ку (руч) див. рука́; По (на) пра́ву ру́ку (руч); З пра́вої руки́ див. Словник української мови у 20 томах
  4. руч — розм. 1》 невідм., ж. Те саме, що рука 1). На руч чию — на чию-небудь користь, чийсь бік. На скору руч — нашвидку. 2》 у знач. присл. За допомогою рук, руками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. руч — Руч въ выраженіяхъ: 1) у ліву руч. Влѣво. 2) у праву руч. Вправо. 3) руч-об-руч. Рука объ руку. Як спаруєтесь руч-об-руч докупи, то тоді убгає він тебе у руки. Харьк. г. під пяну руч. Подь пьяную руку. Ном. № 11734. Словник української мови Грінченка