руч

Руч

въ выраженіяхъ: 1) у ліву руч. Влѣво.

2) у праву руч. Вправо.

3) руч-об-руч. Рука объ руку. Як спаруєтесь руч-об-руч докупи, то тоді убгає він тебе у руки. Харьк. г. під пяну руч. Подь пьяную руку. Ном. № 11734. Не в чім його у хаті немає, але він, голубе сизий, забравсь під пяну руч до дівчат та й жирує з ними. Староб. у.

5) під до́бру руч. Въ хорошую минуту. Як підкотишся під добру руч, то й у карт гуляємо з ним. Харьк. г.

6) під гарячу руч. Въ минуту гнѣва, подъ сердитую руку. Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре. Харьк. г.

7) тягти за ким руч. Принимать чью сторону. Ном. № 4925. І син за нею руч тягне. Г. Барв. 225. Зять його вгощає добре, затим, що він йому поступив пару коней і за ним руч тягне. Рудч. Ск. І. 183.

8) твоя руч. Тебѣ на руку. В кінці города млин, до чоловік пристав: берись, каже, мірошникувати, бо твоя руч. Ото він і став мірошником. Кіевск. у.

9) на мою, на твою, на його́, на свою руч. Зъ мою, твою, его, свою пользу. Та вони усе на свою руч, а ми, сказано, дурні — кваки. Лубен. у. Громада почала схилятися на руч Грицькову. Мир. Пов. І. 156. З козачої руки аж четверо було, а з нашої тіки двоє, тим воно на їх руч і діло пішло. Лубен. у.

10) на свою руч горнути. Говорить въ свою пользу. Черк. у.

11) на їх руч стояти. Быть на ихъ сторонѣ. Він. бо раз-у-раз на їх руч стоїть. Лубен. у.

12) на ско́ру, швидку руч. Наскоро. А там поставлять закусити на скору руч чого небудь. Алв. 10.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руч — руч 1 іменник жіночого роду рука розм. руч 2 прислівник за допомогою рук, руками незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. руч — розм. 1》 невідм., ж. Те саме, що рука 1). На руч чию — на чию-небудь користь, чийсь бік. На скору руч — нашвидку. 2》 у знач. присл. За допомогою рук, руками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. руч — РУЧ, розм. 1. невідм., ж. Те саме, що рука́ 1. 2. у знач. присл. За допомогою рук, руками. Ішли [провідник-вартовий та Уляна Грицай] без стежки, дряпались руч (Д. Бедзик). Під п'я́ну ру́ку (руч) див. рука́; По (на) пра́ву ру́ку (руч); З пра́вої руки́ див. Словник української мови у 20 томах
  4. руч — на ру́ку (заст. руч). 1. кому. Вигідний, зручний для кого-небудь. Пішла чутка, що до Межибожа .. має незабаром прибути хтось із царської родини. Ця новина дуже була на руку Семенові (М. Фразеологічний словник української мови
  5. руч — РУЧ, розм. 1. невідм., ж. Те саме, що рука́ 1. ◊ На руч чию — на чию-небудь користь, чийсь бік. Громада почала схилятися на руч Грицькову (Мирний, III, 1954, 50); — Тимохо, ти… на чию руч говориш? (Ле, Побратими, 1954, 16); На ско́ру руч — нашвидку. Словник української мови в 11 томах