руч
РУЧ, розм.
1. невідм., ж. Те саме, що рука́ 1.
2. у знач. присл. За допомогою рук, руками.
Ішли [провідник-вартовий та Уляна Грицай] без стежки, дряпались руч (Д. Бедзик).
Під п'я́ну ру́ку (руч) див. рука́;
По (на) пра́ву ру́ку (руч); З пра́вої руки́ див. рука́;
По (на, у) лі́ву ру́ку (руч) <�З лі́вої руки́> див. рука́;
У (в) пра́ву ру́ку (руч) див. рука́.
◇ На ру́ку (заст. руч) див. рука́;
На швидку́ (ско́ру) ру́ку (заст. руч) див. рука́;
Підбива́ти / підби́ти на свою́ ру́ку (руч) див. підбива́ти;
Під гаря́чу (серди́ту, злу) ру́ку (заст. руч) див. рука́;
(1) Руч об руч (д) див. рука́;
Схиля́тися / схили́тися на бік (рідко на руч, на ко́ри́сть) див. схиля́тися;
(2) Тягну́ти руч (д) див. тягти́;
Тягти́ руч див. тягти́.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руч — руч 1 іменник жіночого роду рука розм. руч 2 прислівник за допомогою рук, руками незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- руч — розм. 1》 невідм., ж. Те саме, що рука 1). На руч чию — на чию-небудь користь, чийсь бік. На скору руч — нашвидку. 2》 у знач. присл. За допомогою рук, руками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руч — на ру́ку (заст. руч). 1. кому. Вигідний, зручний для кого-небудь. Пішла чутка, що до Межибожа .. має незабаром прибути хтось із царської родини. Ця новина дуже була на руку Семенові (М. Фразеологічний словник української мови
- руч — РУЧ, розм. 1. невідм., ж. Те саме, що рука́ 1. ◊ На руч чию — на чию-небудь користь, чийсь бік. Громада почала схилятися на руч Грицькову (Мирний, III, 1954, 50); — Тимохо, ти… на чию руч говориш? (Ле, Побратими, 1954, 16); На ско́ру руч — нашвидку. Словник української мови в 11 томах
- руч — Руч въ выраженіяхъ: 1) у ліву руч. Влѣво. 2) у праву руч. Вправо. 3) руч-об-руч. Рука объ руку. Як спаруєтесь руч-об-руч докупи, то тоді убгає він тебе у руки. Харьк. г. під пяну руч. Подь пьяную руку. Ном. № 11734. Словник української мови Грінченка