1. Фразеологічний словник української мови

скаламутити

каламу́тити / скаламу́тити во́ду кому і без додатка. Вносити розлад, неспокій у що-небудь. — Та я ж тебе до хати покликав! .. Думав, зрозумієш, не будеш воду каламутити (Є. Гуцало). не закаламу́тити води́. Мій батько не довго пожиє (поживе), а хоч і пожиє, то .. нікому води не закаламутить (І. Франко); // Підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось протиправних, незаконних дій. (Галина (до Шпиці):) Ви ж раніше самі обіцяли клуб збудувати!.. (Шпиця:) Зараз не збори. Негайно всі в поле! (до Сокола) — А ти води не каламуть (М. Зарудний); — Не раз доводилося показувати їм дорогу з нашої фабрики. Вони вже й тут воду каламутять. Отаманщину відстоюють, Червону Армію готові б поділити (О. Гончар).

скаламу́тити (всю) ду́шу ((все) нутро́) кому і без додатка. Надзвичайно сильно, глибоко схвилювати когось, внести неспокій. Вже якось до цього й прижилось горе, .. а це знову скаламутило всю душу (М. Стельмах); — Видно було, що й йому такий початок листа скаламутив нутро (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаламутити — скаламу́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скаламутити — -учу, -утиш, перех. Док. до каламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скаламутити — СКАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, кого, що. Док. до каламу́тити. – Іноді тут водиться риба .. – Ага, – кивнув головою Юрко, – ми малими ловили її кошиками, наперед скаламутивши ногами воду (М. Словник української мови у 20 томах
  4. скаламутити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. скаламутити — Скаламу́тити, -му́чу, -му́тиш; -му́ть, -му́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скаламутити — СКАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, перех. Док. до каламу́тити. — Іноді тут водиться риба.. — Ага,— кивнув головою Юрко,— ми малими ловили її кошиками, наперед скаламутивши ногами воду (Томч. Словник української мови в 11 томах
  7. скаламутити — Скаламу́тити, -чу, -тиш гл. Помутить. Словник української мови Грінченка