1. Словник української мови в 11 томах

скаламутити

СКАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, перех. Док. до каламу́тити.

— Іноді тут водиться риба.. — Ага,— кивнув головою Юрко,— ми малими ловили її кошиками, наперед скаламутивши ногами воду (Томч., Жменяки, 1964, 188);

От вихор засвистів у лозах, серед трав, До ставу кинувся і скаламутив став (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 288);

— І що мені робити з нею? — невідступно вимагав Борис. — Дізнаються в районі. Скажуть, для чого ж тебе поставлено, коли одна якась придуркувата баба все село тобі під носом скаламутила … (Кач., II, 1958, 139);

[Потреба:] Чи можна їх рушницями в спину, тих монашок, товаришу командире?.. [Чумак:] Не можна. Народ скаламутимо (Мик., І, 1957, 322);

Думкою про Олександру боявся Гнат скаламутити своє тихе щастя… (Коцюб., I, 1955, 70);

Неясна, підсвідома образа скаламутила його спокій. І в тому, як молода жінка збоку глянула на нього.., йому здалося щось ущипливе (Донч., III, 1956, 390).

◊ Скаламу́тити во́ду — внести неспокій, розлад; створити безладдя.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаламутити — скаламу́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скаламутити — -учу, -утиш, перех. Док. до каламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скаламутити — СКАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, кого, що. Док. до каламу́тити. – Іноді тут водиться риба .. – Ага, – кивнув головою Юрко, – ми малими ловили її кошиками, наперед скаламутивши ногами воду (М. Словник української мови у 20 томах
  4. скаламутити — каламу́тити / скаламу́тити во́ду кому і без додатка. Вносити розлад, неспокій у що-небудь. — Та я ж тебе до хати покликав! .. Думав, зрозумієш, не будеш воду каламутити (Є. Гуцало). не закаламу́тити води́. Фразеологічний словник української мови
  5. скаламутити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  6. скаламутити — Скаламу́тити, -му́чу, -му́тиш; -му́ть, -му́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скаламутити — Скаламу́тити, -чу, -тиш гл. Помутить. Словник української мови Грінченка