сніг

(аж) сні́гом си́пле за шку́ру, безос. У кого-небудь з’являється неприємне відчуття холоду від страху, тривоги, хвороби і т. ін. Так аж снігом сипле за шкуру (М. Номис).

до бі́лого сні́гу. Дуже довго, тривалий час. — Я вам, дядьку Славко, як дам, то до білого снігу не забудете (М. Зарудний).

до глибо́кого сні́гу. До справжньої зими; до морозів. — Як напровесні випустиш свиноту з подвір’я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (М. Стельмах).

до (пе́ршого) сні́гу. До початку зими. — Ви, тату, не журіться,— підбадьорюю його.— Ви ж читати он як умієте! — Та навчився ж,— ходив у школу аж до першого снігу (М. Стельмах).

сні́гу зимо́ю (посере́д зими́, взи́мку) не діста́неш у кого. Хто-небудь дуже скупий. — Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (І. Нечуй-Левицький); — Це б попросити (Шуряка), щоб дав (коня) поїздити, але хіба дасть? У нього снігу посеред зими не дістанеш (Є. Гуцало).

як з торі́шнього сні́гу, зі сл. бу́де, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (буде). — Прийду та допоможу тобі, хоч і з мене, певно, буде користі, як з торішнього снігу (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) го́лка в соло́мі (в снігу́), зі сл. зни́кнути, губи́тися і т. ін. Так, що не можна знайти; безслідно. Наче голка в соломі, зник (Кирило) у натовпі людей (Н. Рибак); Внизу — косогір, забитий снігом, а далі — царство лісів, у яких людина губиться, як голка в снігу (Григорій Тютюнник).

як (мов, ні́би і т. ін.) сніг (дощ) на го́лову (з я́сно́го не́ба), зі сл. па́дати, упа́сти і под. Зовсім несподівано; раптово. На світ неждано-негадано, як сніг на голову, упала біда (М. Чабанівський); Татари рухаються завжди в цілковитій таємничості, падають, як сніг на голову, вриваються, мов летючий вітер (П. Загребельний); Докійка здивовано глянула на подругу.— Що ти! Нащо таке кажеш? — Чую, сестро, що впаде на мене лихо, як сніг на голову… несподівано (М. Лазорський); Неждано-негадано, мов сніг на начальникову голову, звалилась ревізія (Ю. Збанацький).

як сніг, зі сл. бі́лий, побілі́ти і под. Дуже, надзвичайно. Еней, пожар такий уздрівши, Злякався, побілів, як сніг, І бігти всім туди звелівши, Чимдуж до човнів сам побіг (І. Котляревський); — А я ото посивіла отак,— додала Ольга Семенівна, перебираючи пальцями прядку сивого, як сніг, волосся (Г. Хоткевич).

як торі́шній (поза́торішній) сніг, зі сл. потрі́бен, вплива́ти і под., ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібен, впливати). — Дайте спокій. Ваш гетьман так мені потрібен, як торішній сніг! (П. Панч); — Потрібна ти тому Лимареві, як торішній сніг (І. Цюпа); — Не бійтесь, діду, ви тим бандитам потрібні, як торішній сніг (О. Слісаренко); Сидів на гауптвахті, та все це так на нього впливало, як торішній сніг (І. Микитенко). як поза́торішній сніг на лі́тню пого́ду. — То що ж гадаєте? Вплинуло це на отця Нокентія? Як позаторішній сніг на літню погоду (Ю. Збанацький).

як торі́шнього сні́гу, зі сл. боя́тися, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (боятися). Боюся я тебе, як торішнього снігу (Укр.. присл..); — Ну й язик у тебе, — тільки здивовано брови підвів Мірошниченко.— Гляди, Іванові скажу.— Боюсь я його, як торішнього снігу,— стрепенулась Марійка (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніг — (атмосферні опади) пороша, снігопад, (дрібний) крупа. Словник синонімів Полюги
  2. сніг — сніг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. сніг — зб., (неглибокий) пороша; ФР. снігопад; сніжок, од. зб. сніжин|к|а. Словник синонімів Караванського
  4. сніг — [с(')н'іг] -гу, м. (на) -гу, мн. -ги, -г'іў Орфоепічний словник української мови
  5. сніг — -у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять скупчення таких кристалів. || Суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь. || Холодний край. До білого снігу — дуже довго, тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сніг — СНІГ, у, ч. 1. Тверді атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, які становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу – літо без хліба (прислів'я); По улиці вітер віє Та сніг замітає. Словник української мови у 20 томах
  7. сніг — сніг 1. сніг ◊ мину́ти як торі́чний сніг пропасти безслідно (Франко) ◊ не допросишся й торішнього сні́гу про дуже скупу людину (ср, ст) ◊ платки сні́гу → платок ◊ то <�мене́, тебе́...> обхо́дит як торі́чний сніг це <�мені, тобі... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. сніг — Біле, як сніг. Дуже біле. Багато снігу в році, багато хліба на тоці. Господарська ворожба, що багато снігу приносить урожай. Багато снігу на ріллі, багато збіжжа в шпіхлірі. Значіння, що й попереднє. Бодай тебе сніг спалив. Жартом прокляття. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. сніг — Різновид атмосферних опадів у вигляді кристаликів льоду різної форми (переважно шестикутні зірки); при темп. від -5 до 0ºС кристалики злипаються, утворюючи пластівці (лапатий с.); див. атмосферні опади. Універсальний словник-енциклопедія
  10. сніг — СНІГ (атмосферні опади у вигляді білих кристаликів), СНІГОПА́Д, ПОРО́ША, КРУПА́, КРУПИ́. А ми над озером сиділи... Читав Тадейович якраз, І плач гусей осиротілий, І сніг раптовий вразив нас (М. Словник синонімів української мови
  11. сніг — Сніг, сні́гу, на снігу́; сніги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сніг — СНІГ, у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу — літо без хліба (Укр.. присл.., 1955, 100); По улиці вітер віє Та сніг замітає. Словник української мови в 11 томах