сніг

СНІГ, у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів.

Зима без снігу — літо без хліба (Укр.. присл.., 1955, 100);

По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає (Шевч., II, 1963, 143);

Надворі йшов лапатий сніг, неначе в повітрі літали горобці (Н.-Лев., VI, 1966, 348);

Сніг падав безшелесно й рівно (Рильський, І, 1960, 125);

*Образно. Промениста ромашка запорошила снігом увесь лан (Кучер, Дорога.., 1958, 142);

*У порівн. Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (Коцюб., І, 1955, 361);

// Суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь.

Лечу, лечу, а вітер віє, Передо мною сніг біліє (Шевч., І, 1963, 241);

Яка гарна буде та гора взимку серед чорних лісів, коли її вкриє білий сніг (Н.-Лев., VII, 1966, 78);

По ровах, де ще недавно лежали сніги, стояла густа і чорна, як дьоготь, вода (Тют., Вир, 1964, 99);

*У порівн. Синіли невеличкі ліски, чорніли хуторки, за ними піски, мов сніги, біліли і виблискували (Мирний, І, 1954, 256);

На столі білий як сніг обрус, добірні страви й напитки (Л. Укр., III, 1952, 472);

// Холодний край.

Ти нас з України Загнав, голих і голодних, У сніг на чужину Та й порізав (Шевч., І, 1963, 249).

◊ Боя́тися, як торі́шнього сні́гу — зовсім не боятися.

[Микита:] Гляди, щоб я тебе іноді, бува, не мазнув по губах!.. [Маруся (регоче):] Ох лишенько! Я ж тебе так точнісінько боюсь, як торішнього снігу (Кроп., І, 1958, 79);

— Ну й язик у тебе.. Гляди, Іванові скажу. — Боюсь я його, як торішнього снігу, — стрепенулась Марійка, і на зібраних устах її заворушилась упертість (Стельмах, II, 1962, 26);

Було́ (бу́де, є) [сті́льки] ко́ристі (поті́хи і т. ін.), як з (із) торі́шнього сні́гу — зовсім не було, не буде, немає користі, потіхи тощо.

— Добре, ясновельможна княгине, добре! Прийду та допоможу тобі, хоч і з мене певно буде користі, як з торішнього снігу (Н.-Лев., VII, 1966, 114);

— Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було би з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Фр., І, 1955, 60);

Ві́чний сніг див. ві́чний;

До бі́лого сні́гу — дуже довго, тривалий час.

— Я вам, дядьку Савко, як дам, то до білого снігу не забудете (Зар., На.. світі, 1967, 268);

До глибо́кого сні́гу — до глибокої зими.

— Як напровесні випустиш свиноту з подвір’я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (Стельмах, І, 1962, 72);

До [пе́ршого] сні́гу — до початку зими.

— Справив їй святешні чоботи, так вона їх, звиняйте, вже і в будень тягає і навіть тепер, до снігу, носить (Стельмах, II, 1962, 21);

Зимо́ю (взи́мку) сні́гу не діста́неш див. дістава́ти;

Ора́ти но́сом сніг див. ора́ти;

Побілі́ти, як сніг див. побілі́ти;

Потрі́бний (потрі́бен), як торі́шній сніг див. потрі́бний;

Сніг кури́ться див. кури́тися¹;

Як сніг на го́лову див. голова́.