сніг
Біле, як сніг.
Дуже біле.
Багато снігу в році, багато хліба на тоці.
Господарська ворожба, що багато снігу приносить урожай.
Багато снігу на ріллі, багато збіжжа в шпіхлірі.
Значіння, що й попереднє.
Бодай тебе сніг спалив.
Жартом прокляття. Сніг не горить.
Так то мене обходить, як торічний сніг.
Зовсім мене не обходить.
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
У таку погоду просять шевця, щоб направив обув'я.
Богато снігу на полі, богато буде хліба в стодолі.
Народна прикмета на добрий врожай.
Тане, як сніг перед лицем сонця.
Про слабку волею людину, яка швидко піддається іншим.
Як піде сніг з дощем, то прийдеш до мене з плачем.
Коли мокро і холодно, то люди йдуть до шевця за добрим взуттям.
Як снігу надуває — хліба прибуває.
Народна прикмета на добрий врожай.
Значення в інших словниках
- сніг — (атмосферні опади) пороша, снігопад, (дрібний) крупа. Словник синонімів Полюги
- сніг — сніг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сніг — зб., (неглибокий) пороша; ФР. снігопад; сніжок, од. зб. сніжин|к|а. Словник синонімів Караванського
- сніг — [с(')н'іг] -гу, м. (на) -гу, мн. -ги, -г'іў Орфоепічний словник української мови
- сніг — -у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять скупчення таких кристалів. || Суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь. || Холодний край. До білого снігу — дуже довго, тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сніг — СНІГ, у, ч. 1. Тверді атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, які становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу – літо без хліба (прислів'я); По улиці вітер віє Та сніг замітає. Словник української мови у 20 томах
- сніг — сніг 1. сніг ◊ мину́ти як торі́чний сніг пропасти безслідно (Франко) ◊ не допросишся й торішнього сні́гу про дуже скупу людину (ср, ст) ◊ платки сні́гу → платок ◊ то <�мене́, тебе́...> обхо́дит як торі́чний сніг це <�мені, тобі... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сніг — Різновид атмосферних опадів у вигляді кристаликів льоду різної форми (переважно шестикутні зірки); при темп. від -5 до 0ºС кристалики злипаються, утворюючи пластівці (лапатий с.); див. атмосферні опади. Універсальний словник-енциклопедія
- сніг — (аж) сні́гом си́пле за шку́ру, безос. У кого-небудь з’являється неприємне відчуття холоду від страху, тривоги, хвороби і т. ін. Так аж снігом сипле за шкуру (М. Номис). до бі́лого сні́гу. Дуже довго, тривалий час. Фразеологічний словник української мови
- сніг — СНІГ (атмосферні опади у вигляді білих кристаликів), СНІГОПА́Д, ПОРО́ША, КРУПА́, КРУПИ́. А ми над озером сиділи... Читав Тадейович якраз, І плач гусей осиротілий, І сніг раптовий вразив нас (М. Словник синонімів української мови
- сніг — Сніг, сні́гу, на снігу́; сніги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сніг — СНІГ, у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу — літо без хліба (Укр.. присл.., 1955, 100); По улиці вітер віє Та сніг замітає. Словник української мови в 11 томах