1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сніг

-у, ч.

Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять скупчення таких кристалів.

|| Суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь.

|| Холодний край.

До білого снігу — дуже довго, тривалий час.

До глибокого снігу — до глибокої зими.

До [першого] снігу — до початку зими.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніг — (атмосферні опади) пороша, снігопад, (дрібний) крупа. Словник синонімів Полюги
  2. сніг — сніг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. сніг — зб., (неглибокий) пороша; ФР. снігопад; сніжок, од. зб. сніжин|к|а. Словник синонімів Караванського
  4. сніг — [с(')н'іг] -гу, м. (на) -гу, мн. -ги, -г'іў Орфоепічний словник української мови
  5. сніг — СНІГ, у, ч. 1. Тверді атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, які становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу – літо без хліба (прислів'я); По улиці вітер віє Та сніг замітає. Словник української мови у 20 томах
  6. сніг — сніг 1. сніг ◊ мину́ти як торі́чний сніг пропасти безслідно (Франко) ◊ не допросишся й торішнього сні́гу про дуже скупу людину (ср, ст) ◊ платки сні́гу → платок ◊ то <�мене́, тебе́...> обхо́дит як торі́чний сніг це <�мені, тобі... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. сніг — Біле, як сніг. Дуже біле. Багато снігу в році, багато хліба на тоці. Господарська ворожба, що багато снігу приносить урожай. Багато снігу на ріллі, багато збіжжа в шпіхлірі. Значіння, що й попереднє. Бодай тебе сніг спалив. Жартом прокляття. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. сніг — Різновид атмосферних опадів у вигляді кристаликів льоду різної форми (переважно шестикутні зірки); при темп. від -5 до 0ºС кристалики злипаються, утворюючи пластівці (лапатий с.); див. атмосферні опади. Універсальний словник-енциклопедія
  9. сніг — (аж) сні́гом си́пле за шку́ру, безос. У кого-небудь з’являється неприємне відчуття холоду від страху, тривоги, хвороби і т. ін. Так аж снігом сипле за шкуру (М. Номис). до бі́лого сні́гу. Дуже довго, тривалий час. Фразеологічний словник української мови
  10. сніг — СНІГ (атмосферні опади у вигляді білих кристаликів), СНІГОПА́Д, ПОРО́ША, КРУПА́, КРУПИ́. А ми над озером сиділи... Читав Тадейович якраз, І плач гусей осиротілий, І сніг раптовий вразив нас (М. Словник синонімів української мови
  11. сніг — Сніг, сні́гу, на снігу́; сніги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сніг — СНІГ, у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу — літо без хліба (Укр.. присл.., 1955, 100); По улиці вітер віє Та сніг замітає. Словник української мови в 11 томах