1. Фразеологічний словник української мови

спати

ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т.ін.) кому і без додатка, жарт. 1. Хтось дуже пишається своєю славою, досягнутими успіхами. В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (З журналу). 2. Хтось наполегливо трудиться, не заспокоюється на досягнутому, весь час у роботі, прагне до чогось. Лаври не давали спати, хотілось досягти більшого (З газети); // чого. Хтось захоплюється чим-небудь, перебуває під впливом чого-небудь. Маруся каже: “Раніш досить порядні вірші писав. А тепер лаври імажинізму не дають покою… Пороть треба” (М. Хвильовий). 3. чиї, чого. Хтось заздрить чужим успіхам, чиїйсь славі. Писав він (князь) і на старості літ значно краще, ніж Валуєв, якому не давали спокою лаври романіста (В. Канівець); Корабелам і судновласникам не дають спокою лаври “Шин Айтоку-Мару” (З журналу).

о́ко не дріма́є (не спить і т. ін.) чиє, у кого і без додатка. Хтось уважний, дбайливий, спостережливий і т. ін. Кожна з гектарниць без нагадувань знає, коли й що і як їй робити, бо шкілка на те й шкілка, щоб око тут не дрімало, найніжніший сорт повинен у цих пісках прийнятися, вкоренитись (О. Гончар).

спа́ти і в сні ба́чити що. Дуже бажати, хотіти чого-небудь, мріяти про здійснення чогось. Антон аж труситься Пожитька з земельного комітету зіпхнути. Щоб — самому. Спить і в сні бачить себе на його місці (А. Головко).

спить і ба́чить. Хто-небудь постійно про щось думає, мріє. Дитина, як кажуть, спить і бачить свою улюблену працю (В. Сухомлинський).

спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). 1. Бути похованим, лежати у могилі. Вічним сном спочивають там (на кладовищі) герої-гвардійці… (Остап Вишня); Він так мало просить. І цілком заслужив, щоб спати вічним сном під молодими дубами, які сам посадив у полі, — погодився Байрачний (І. Цюпа); Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив .. у братській могилі аж у Болгарії (М. Стельмах). 2. тільки док. спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). Умерти. Поблагословив він сина й жінку, наказав не журитись, хороше поховати його, та й спочив навіки (Марко Вовчок); І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці (М. Коцюбинський); Він здригнувся, легенько зітхнув, Усміхнувсь і навіки заснув (П. Грабовський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спати — (перебувати в стані сну) відпочивати, почивати, спочивати, відсиплятися, (легким сном) дрімати, коняти, діал. кімати (сильно, з хропінням) хропіти// давати хропака, (мало спати) спати на одне вухо, (сидячи) клювати носом, (спокійно) спати сном праведника. Словник синонімів Полюги
  2. спати — спа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. спати — (перебувати у стані чуткого, сторожкого сну) спати на одне вухо; (сидячи дрімати) клювати носом; ловити окунів (окуні) [носом]; носом рибу вудити; (спати з хропінням) давати (задавати і т. ін. Словник фразеологічних синонімів
  4. спати — о. перебувати в обіймах Морфея, ф. давати хропака; (не міцно) дрімати, куняти; с. спати без задніх ніг <�як мертвий, сном праведника>; (із сл. іти) на боковеньку; (в труні) спочивати, покоїтися; (- душу) не виявляти життя; (з ким) ділити ложе; (з... Словник синонімів Караванського
  5. спати — I заснути, валятися, вилежувати, вилежуватися, дрімати, задрімати, здрімнути, зорювати (спати під зорями), люленьки (дит.), люленьки-люлі (т.с. Словник синонімів Вусика
  6. спати — [спатие] спл'у, спиш, спиемо, спиете, спл'ат'; нак. спи, сп'іт' Орфоепічний словник української мови
  7. спати — сплю, спиш; мн. сплять; недок. 1》 Перебувати у стані сну. || Мати нормальний сон. || із запереч. част. не. Страждати безсонням; мати неміцний сон. || перен. Бути безлюдним, затихлим. || перен. Бути у стані повного спокою, нерухомості. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. спати — СПА́ТИ, сплю, спиш; мн. сплять; недок. 1. Перебувати у стані сну. Троянці покотом лежали І на дозвіллі добре спали (І. Котляревський); Чую я – всі сплять, аж хропуть; а мене і сон не бере (Панас Мирний); Сплю. Солодко, міцно і навіть сон бачу (М. Словник української мови у 20 томах
  9. спати — спа́ти: ◊ піти́ спа́ти евф. до померти (ср, ст): Купа своїх хлопів пішла спати. І ще не знати, який нам кінець (Лисяк)|| = зламатися ◊ спа́ти як заби́тий дуже міцно спати (м, ср, ст): Хто знає, який він мав сон?... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. спати — Аж тоді висплюся, як мені руки на вхрест зложать. По смерти. Умерлим складають руки не вхрест. Я не маю часу тепер спати, бо робота жде, а по смерти висплюся до волі. Ознака великої працьовитости. Але я виспався на всі боки. Виспався до волі. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. спати — син. вухо давити, давити масу, друшляти, кемарити, кімати, масувати, сидіти на спині. Словник жарґонної лексики української мови
  12. спати — ДРІМА́ТИ (перебувати в напівсонному стані), КУНЯ́ТИ розм., КЛЮВА́ТИ НО́СОМ розм.; ПРИДРІ́МУВАТИ розм. (потроху). — Док.: здріма́ти, здрімну́ти, придріма́ти, придрімну́ти. Словник синонімів української мови
  13. спати — Спа́ти, сплю, спиш, спить, сплять; сплячи́; спи, спім, спіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. спати — СПА́ТИ, сплю, спиш; мн. сплять; недок. 1. Перебувати у стані сну. Троянці покотом лежали І на дозвіллі добре спали (Котл., І, 1952, 156); Чую я — всі сплять, аж хропуть; а мене і сон не бере (Мирний, І, 1954, 79); Сплю. Словник української мови в 11 томах
  15. спати — Спати, сплю, спиш гл. Спать. Карі очі не сплять ночі. Мет. 85. Спати, — аж пахне! Славян. у. или: спати, — аж гілля гне. Лебед. у. Сильно хочется спать. Словник української мови Грінченка