спати

СПА́ТИ, сплю, спиш; мн. сплять; недок.

1. Перебувати у стані сну.

Троянці покотом лежали І на дозвіллі добре спали (І. Котляревський);

Чую я – всі сплять, аж хропуть; а мене і сон не бере (Панас Мирний);

Сплю. Солодко, міцно і навіть сон бачу (М. Коцюбинський);

Шура, здригаючись, спала тривожним сном, спала й не спала, снила і марила наяву (О. Гончар);

На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Довженко);

* Образно. Ще сонце спить, пташки мовчать (Т. Шевченко);

Золоті і сніжно-білі квіти латаття спали з розкритими зіницями (О. Донченко);

За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена (Ю. Збанацький);

* У порівн. Лежить вона, неначе спить, хороша й свіжа, як квітка (Марко Вовчок);

// Мати нормальний сон.

Вже і тепер нерви у мене заспокоїлись, сплю (М. Коцюбинський);

// із запереч. част. не. Страждати безсонням; мати неміцний сон.

[Химка:] Завдав [панич] мені загадку таку, що я не спала й не їла, аж на лиці змарніла... (Панас Мирний);

[Олімпіада Іванівна:] Журиться [Люба], блідне, не спить по ночах (Леся Українка);

// перен. Бути безлюдним, затихлим.

Спало в тьмі село, коли З дзвіниці дзвони загули (І. Франко);

Було пізно. Місто спало, натруджене буденними справами (М. Чабанівський);

Маєток спав. Німо. Покої, комори, сараї – змежили очі (А. Головко);

// перен. Бути у стані повного спокою, нерухомості.

З нетерплячкою вдивлялися вони у темряву, та нічого не бачили й не чули. Річка спала (М. Коцюбинський);

Тихо. Вечір. Спить тайга (О. Довженко);

Половіють колоски пшениці, Жито спить, як в озері вода (Т. Масенко);

Я до моря вийшов рано – море спить (Д. Павличко);

// перен. Лежати мертвим; бути похованим де-небудь; покоїтися.

Під калиною дівчина Спала, не вставала: Утомилось молодеє, Навіки спочило... (Т. Шевченко);

Ягнятко більше не озвалось... На світі нажилось, награлось... Затихло... спить... (Л. Глібов);

– Хай мирно сплять собі мерці; Нам – піклуватися живими! (П. Грабовський);

Вмер мій батько. І брата не стало. Сплять вони під хрестом край села... (В. Сосюра).

2. перен. Бути бездіяльним, пасивним, млявим.

В'язала [безнадійність] силу й перечила добуватися кращої долі... Не дивно, що серед такого становища люди ниділи, спали (Панас Мирний);

– Камкою годуйте [худобу]! Січіть, здобрюйте і годуйте. А то спите тут, не вишукуєте [кормів] (О. Гончар);

// Не виявлятися, не проявляти себе (про почуття, здібності і т. ін.).

Сумління спить... Весь повний гніву розум Силкується даремне розбудить (Дніпрова Чайка);

Спить сила, думка у тобі дріма (П. Дорошко).

3. з ким., розм. Бути в статевих зносинах з ким-небудь.

А ще кажуть інакше: він з нею спить. Але то вже дурниця. Спробуй з нею заснути (Л. Костенко).

Кла́сти / покла́сти спа́ти див. кла́сти;

Кла́стися / покла́стися спа́ти див. кла́стися;

Положи́ти спа́ти див. положи́ти;

(1) Спа́ти (засипа́ти, засина́ти) сном пра́ведним (пра́ведника, пра́ведників, пра́ведних) – спати спокійно, міцно.

Закачавшись у килим, як у трубу, він засипав на всю ніч сном праведника (Ю. Смолич);

Подумайте: старшина роти .. їздових стереже! Коней їм годує! А вони собі сплять сном праведників... (О. Гончар);

На пароплаві, коли пливли по Волзі, Сапожников .. так пригощав щоденно всю невелику, але чесну компанію, що падав [Тарас] з ніг увечері і засинав сном праведника... (Василь Шевчук);

А ті, кому доручено було пасти, теревенили в той час при вогнищі або ж спали сном праведних (Д. Міщенко);

Через годину вона спатиме праведним сном (із журн.).

◇ Ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т. ін.) див. лавр;

Не дава́ти [спокі́йно] спа́ти див. дава́ти;

О́ко не дріма́є (не спить) див. о́ко¹;

Се́рце спить (спа́ло) див. се́рце;

(2) Спа́ти і [в сні] ба́чити що – дуже бажати, хотіти чого-небудь, весь час думати, мріяти про здійснення чогось.

Антон аж труситься Пожитька з земельного комітету зіпхнути. Щоб – самому. Спить і в сні бачить себе на його місці (А. Головко);

Дитина, як кажуть, спить і бачить свою улюблену працю (В. Сухомлинський);

(3) Спокі́йно мо́же спа́ти – хто-небудь може заспокоїтися, не турбуватися про щось.

Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом (М. Коцюбинський);

[Кай Летіцій:] Але в життя думки ті не перейдуть, на те занадто наш Руфін філософ, і цезар наш спокійно може спати (Леся Українка).