стояти

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх (бійців), захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

на пого́ді стоя́ло, безос. Сонячно, тепло (без хмар, опадів, вітру і т. ін). Так і не зміг Григорій пригадати сну… Кліпнув запаленими очима по золотих п’ятірках вікон — на погоді стояло, рання весна (В. Дрозд).

на чім (на чо́му) (ті́льки) світ стої́ть. 1. зі сл. ла́яти, кля́сти, проклина́ти і т. ін. Не стримуючись, не соромлячись у виразах; дуже. Лає (Олекса) панів на чім світ стоїть. Так клене часом (Г. Хоткевич); Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, .. Мирон почав припасовувати домкрата (Ю. Збанацький); Дрібцює Марія .. й кляне ту війну осоружну на чім тільки світ стоїть (Є. Гуцало). 2. зі сл. обма́нювати, бреха́ти і т. ін. Безсоромно. Джмелика тримали далі. На слідстві він брехав на чім світ стоїть, міняв показання, плутав, викручувався (Григорій Тютюнник). 3. зі сл. крича́ти, вереща́ти і т. ін. Несамовито. В другім .. каравані Піджарьовали (піджарювали), як у бані, Що аж кричали (грішники) на чім світ (І. Котляревський); Безбоязно підбігала тоді вона до Кирила Івановича і кричала на чім світ стоїть (Панас Мирний); Баба верещала на чім світ стоїть. Пущена по екзекуції на свободу, кидала горшками, ножем (Г. Хоткевич).

ру́ки не туди́ стоя́ть у кого і без додатка. Хто-небудь невправно щось робить, не вміє робити чогось і т. ін. (Надія:) Куди ж його приткнуть? Нездатний ні до якої роботи. У нього й руки не туди стоять (О. Підсуха); — Баба, вона таки — баба! Тільки й почуєш — то те, то се, то не туди руки стоять (О. Ковінька).

смерть (стої́ть) (з косо́ю) за плечи́ма. Хто-небудь скоро помре, близький до кончини, загибелі. Дожидали Катрі — Катрі не було. Смерть вже за плечима. Старий дожидав — як дожидав! І мертвів і оживав (Марко Вовчок); — То, мамо, ви думаєте за батька, то він вам і сниться.— Сказала Любка.— Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима (І. Нечуй-Левицький); — Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели І пасіку чималу. Всього надбали. Та діточок у їх бігма, А смерть з косою за плечима. Хто ж їх старість привітає (Т. Шевченко); Коли чоловік постарів і відчув, що смерть стоїть з косою за плечима, покликав своїх хлопців (Казки Буковини). смерть трясе́ / потрясла́ косо́ю. Спасибі, зіронько! — минає Не ясний день мій; вже смеркає, Над головою вже трясе Косою смерть (Т. Шевченко); Одчайний людський зойк в тумані дзвенить і падає: смерть потрясла косою, туманом пішла, як ладан (Ю. Яновський).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. (Бережний:) Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); (Яків:) І став питання ребром. (Семен:) Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

ста́вити / поста́вити стіну́ між ким—чим. Відчужуватися від кого-небудь, поривати близькі стосунки з ким-небудь; ізолювати кого-, що-небудь від кого-, чого-небудь. В тюрмі один признається, що він не з простих, і цим зізнанням ставить між собою і товаришами стіну (Ю. Яновський). стоя́ти стіно́ю. Штатні функціонери впродовж десятиліть стояли стіною між читачем (З газети).

ста́ти / става́ти під віне́ць з ким і без додатка. Обвінчатися, одружитися. — Уперше ви приходили до мене радитись, Іване Семеновичу, коли небіжчиця .. тільки-но мала ото стати з вами під вінець? (Ю. Яновський); Коли майбутнє подружжя уже мало стати під вінець — традиція ця була тоді ще міцна, — місцеві духовні власті категорично відмовилися його звінчати, бо за святцями Михайло Тютюнник і Ївга Буденна були родичі (Григір Тютюнник); // Вінчатися. стоя́ти під вінце́м. Чом її грім не вбив або земля не запалася під нею, коли вона стояла під вінцем! (Марко Вовчок).

ста́ти / стоя́ти кі́сткою в го́рлі (попере́к го́рла) кому і без додатка. 1. Завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати заздрість у когось. — І тут поперек горла став панові людський шматок хліба,— краєчком хустки провела дівчина по очах (М. Стельмах); Крищук слухав, занотував у щоденнику, а думками витав у полі, біля того злощасного клину. Кому стали поперек горла оті кілька гектарів? (М. Олійник); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (І. Муратов). 2. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь. (Бурлака:) Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (І. Карпенко-Карий); — А ви ж їм що… кісткою в горлі стали? — прогунявив Юхим, знов виймаючи люльку з своїх латаних і перелатаних “бруків”, як він називав свої штани (В. Винниченко). ста́ти го́стрим ноже́м впо́перек го́рла. Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний). 3. Зробитися остогидним, ненависним кому-небудь. — Твій хліб давно мені кісткою в горлі став, бо не тільки вдень, а навіть вночі, крізь сон, чую паскудства свого рідного брата (М. Стельмах); — Тарасе Овсійовичу, а що мені казати,— тоном скривдженої людини озвався Корж.— Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (С. Добровольський); Слухаю я ваші слова, все чернь та чернь. Поперек горла кісткою стала чернь… А де були б ви, шановні райці й лавники, коли б не та чернь, котру клянете і гудите? (Н. Рибак).

ста́ти / стоя́ти над душе́ю у кого і без додатка. Невідступно, набридливо перебувати біля когось. І подивись... Став над душею… Того не розуміє, що людина мусить бути вільною і думкою, і всіма інстинктами тіла… (Т. Осьмачка); — Ось вона, свобода! Гуляй — скільки хочеш — .. ніякий Саламур не стоїть над душею (О. Гончар).

ста́ти / стоя́ти (става́ти) на доро́зі (попере́к доро́ги) кому. Зробитися, виявитися перешкодою комусь у досягненні якоїсь мети. Чи стати мені синові на дорозі, чи ні? Шкода й сина, шкода й себе… Треба людей попитати, чи не лиха, чи робоча Соломія (М. Коцюбинський); (Батура:) Я випадково став їм на дорозі… Треба зійти… (О. Корнійчук); — То, може, ти хочеш задля своєї шкури їм (страйкарям) поперек дороги стати? (І. Муратов); — Ні, слухай, Трохиме,— спираючи ложку на край листка, заговорив .. Андрій.— Ти раз у раз чіпляєшся до мене. Чи я тобі поперек дороги став?.. (В. Винниченко); Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Яновський).

ста́ти / стоя́ти стовпо́м. 1. Зависнути в повітрі (про пил, кіптяву, дим тощо). Писарі у війську .. сидять, скриплять перами, коли тихо і коли дим стовпом стоїть,— їм однакова робота (Нар. опов..); Курява на дорозі стояла стовпом (З усн. мови). 2. тільки док. ста́ти стовпо́м. Раптово застигнути нерухомо (від здивування, збентеження і т. ін.). Мелашка ввійшла в свою убогу хату й стовпом стала (І. Нечуй-Левицький); Клим стовпом став з дива (І. Нечуй-Левицький).

стоя́ти бі́ля керма́ якого. Очолювати що-небудь, керувати чимсь. І жінка звільнена — не слабша половина! Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський).

стоя́ти бі́ля коли́ски перев. чого. Бути учасником творення чого-небудь, родоначальником чогось. Геніальний Шевченко стояв біля колиски української літератури (З газети).

стоя́ти (бу́ти) на розпу́тті. Вагатися, сумніватися. Наступного дня криничани найнялися. Аж полегшало одразу на душі: вже не стоятимуть на розпутті (О. Гончар).

стоя́ти в голові́ у кого, кому і без додатка. Постійно з’являтися в пам’яті, в уяві; не зникати. — Не неодмінно, щоб режисер приходив на фабрику щодня .. Ввесь час свідомо й несвідомо йому стоятиме в голові ідея сценарію (Ю. Яновський).

стоя́ти в одно́му ряду́. Бути однаковим з ким-, чим-небудь. Яскравою сторінкою героїзму і мужності всього народу було перебазування матеріальних і людських ресурсів з прифронтових районів вглиб країни. Проведена при цьому колосальна робота за своїм розмахом і значенням для долі Батьківщини, для результату боротьби з ворогом стоїть в одному ряду з найбільшими битвами другої світової війни (З газети).

стоя́ти жу́жмом. Бути неприбраним, розкиданим, у безладді. Побачивши, що в хаті все стоїть жужмом, що на городі неполені грядки заростають бур’яном, замотав (Іван) те собі на вус (М. Коцюбинський).

стоя́ти за спи́ною чиєю, в кого. Таємно опікати когось, надаючи підтримку, скеровуючи на певні дії. — Чого ти мене страхаєш тими, хто за твоєю гендлярською спиною стоїть? (М. Стельмах).

стоя́ти (лиша́тися, залиша́тися) на (одно́му) мі́сці. Не розвиватися, не йти вперед. Треба було і самим слідкувати за часом, іти за віком, а не стояти на одному місці (Панас Мирний).

стоя́ти на Бо́жій доро́зі. Бути близьким до смерті. Пане, пане! Стоїш ти саме на Божій дорозі, незабаром тебе чекає заступ та лопата (С. Васильченко); — Хто тебе приневолює топити і своє господарство, і людей? Тільки правду кажи, не хитруй зі мною хоч тепер, коли вже стою на Божій дорозі (М. Стельмах).

стоя́ти над безо́днею (край безо́дні). Перебувати в дуже тяжкому стані, під загрозою смерті. Я знов затужив; Розпучно стою край безодні (П. Грабовський).

стоя́ти на двох кла́дках. Намагатися поділяти дві протилежні думки. Врешті Іскра зізнався, що він давно стоїть на двох кладках, тільки ж на тій, мальованій, ще й тримала жінка (Ю. Мушкетик).

стоя́ти над моги́лою (над гро́бом). Бути близьким до смерті. Не мені цвіли запашні квітки, Мій садок проріс скрізь бугилою.. Нічий милий зір не запав втямки, Не простяг ніхто за весь вік руки… В самоті стою над могилою (П. Грабовський); Я над гробом стою, брехати не хочу (Сл. Б. Грінченка).

стоя́ти на одно́му. Відстоювати, захищати одні і ті самі цілі, погляди і т. ін.; бути послідовним у боротьбі за щось. Оленка заздро глянула на вдову, подумала: “От які вони, ці Ковалі! Всі на одному стоять. .. Розумні, кмітливі… От коли б усі люди такі були” (В. Кучер).

стоя́ти на передови́х пози́ціях. Досягати значних успіхів у чому-небудь, бути вищим від інших рівнем свого розвитку. Парадоксально: стоїмо сьогодні на передових позиціях у багатьох галузях науки й техніки, разом з тим випускаємо неякісну, неконкурентноспроможну продукцію (З журналу).

стоя́ти на пози́ції чиїй, якій. Поділяти, підтримувати яку-небудь точку зору, певні погляди. На франківських позиціях у своїй перекладацькій роботі стояв революційний демократ Павло Грабовський (З журналу).

стоя́ти на то́чці зо́ру якій. Поділяти певні погляди, дотримуватися якоїсь думки, відомих уявлень тощо. Автор, стоячи на тій точці зору, що проблема перекладу — лінгвістична проблема, .. ігнорує .. особливості художнього перекладу (М. Рильський).

стоя́ти на чолі́ кого, чого. Бути керівником, вожаком кого-, чого-небудь, очолювати когось, щось. Козаки становили запорізьке військо, на чолі якого стояв виборний ватажок — гетьман (Оповідання).

стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (рідше в труні́, в гро́бі і т. ін.). Перебувати в стані повного виснаження, на грані смерті. — Вона, Денисе Івановичу, .. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах); Біла, як морська піна, голова, .. сиві вуса та лопатою підстрижена довга борода на перший погляд казали, ніби цей дідок стоїть одною ногою в могилі (Олесь Досвітній); (Борис (до Завади):) Ти вже оджив своє і однією ногою стоїш у труні, а я повний нерушених молодих сил!.. (М. Кропивницький); Одною ногою в гробі стоїть, а ще зле творить (Укр.. присл..).

стоя́ти пе́ред очи́ма (в оча́х, пе́ред душе́ю) кому. Постійно з’являтися в уяві, не зникати (про образи, картини і т. ін.). — Мені все стоїть перед очима Брянський, звучить його голос (О. Гончар); І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова… (Леся Українка); Як живії, вони стоять перед душею моєю: Андрійко веселий, кучерявий .. Василько над квітками та зіллям сидить, задумався… (Марко Вовчок).

стоя́ти ра́нгом ви́ще кого, ніж хто. Значно перевищувати кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому, культурному і т. ін.). Ви вважаєте, що дослідник у науці стоїть рангом вище, ніж розробник приладів? (З газети).

стоя́ти (става́ти) / ста́ти клубко́м в го́рлі. Не давати можливості вільно дихати; душити (про біль, образу і т. ін.). Сльози безсилого розпачу й образи палили груди, ставали в горлі клубком (З. Тулуб).

стоя́ти / ста́ти більмо́м в о́ці перев. кому. Заважати, дратувати. Гола гора Мар’янові більмом стала в оці (С. Чорнобривець). більмо́м стоя́ти. — Більше не говори про них (спекулянтів), Павлику ..— Хай їм грець.., вони ж більмом стоять на всю Ковалівку… Назад нас тягнуть… (В. Кучер).

стоя́ти / ста́ти горо́ю за кого—що. Невідступно, всіма силами захищати, відстоювати кого-, що-небудь. — За народ горою стоїть (Тарас Дніпровець). І, видно, не простий собі чоловік (Д. Бедзик); — Вислужується,— буркнув Ґалаґан,— а ми за нього горою стояли (А. Крижанівський); — Євгене Панасовичу! — полум’яніючи, стиха озвалася вона.— Не журіться! Все буде гаразд. От побачите! Ми всі за вас горою станемо… (В. Речмедін).

стоя́ти / ста́ти кілко́м (ко́лом) в го́рлі. 1. Не проходити, застрявати (про несмачну, важку, суху їжу). — А криницю під вербою хто почистив од муляки, вода вже встоялась, чиста й студена.— Хай би та чиста й студена вода кілком у горлі твоєму стала! (Є. Гуцало). 2. Дуже набридати, остогидіти. — Вже мені ті його вірші кілком в горлі стоять! (І. Франко).

стоя́ти / ста́ти лу́бом. 1. Заклякати, втрачаючи рухливість (про язик). Беруся я до люльки. Ти ба! Язик задубів, став лубом, у горлі пече (Л. Мартович). 2. Втрачати еластичність, ставати цупким (про одяг, взуття і т. ін.). Брови йому падають на очі двома очіпками, свита стоїть лубом,— він приїхав з холодної негоди (І. Микитенко).

стоя́ти / ста́ти на своє́му (на свої́м). Дотримуючись певних поглядів, думок, уперто відстоювати їх. Вони стояли на своєму: їх ніхто не присилує жити вкупі (М. Коцюбинський); Що хочете кажіть, шановні друзі, А я уперто на своїм стою (М. Рильський); — Ну що ви! — червоніє мій професор. .. Але ми — я й Юлія Шпол — стоїмо на свойому (своєму): .. мовляв, він не знає, що в цьому році ми таки зуміли провести кількох своїх кандидатів (М. Хвильовий).

стоя́ти / ста́ти сті́ною (му́ром) за кого—що і без додатка. Виступати одностайно, згуртовано на захист кого-, чого-небудь. (Яків:) За Кубу переживаю, .. щоб народ вистояв .. Вистоять .. Тільки щоб піднялися всі, як один, стіною стали (М. Зарудний); Трудящі Києва, стіною стали на захист Вітчизни (З газети); Взяти сокири і муром стати біля своєї землі (М. Стельмах).

стоя́ти (трима́тися, держа́тися і т. ін.) о́сторонь від чого—кого. Не цікавитися нічим, не втручатися в щось, уникати всього. — Я не розумію, як можна стояти осторонь від активного життя, коли перед народом такі величезні прекрасні завдання! (І. Багмут); В школі Тася .. стояла осторонь громадського життя (Л. Дмитерко).

тве́рдо (мі́цно) стоя́ти на нога́х (на землі́). 1. Мати владну і невимушену поставу (про фігуру). А Ганька й собі виплакувала від матері мережані білі спідниці, блузки, намисто. Вона була міцна, твердо стояла на ногах, як батько (М. Томчаній). 2. Упевнено діяти, мислити і т. ін. Скільки це днів минуло, як вона зустрілась з незнайомим? Ніби давно це було, а, здається, вже так твердо стоїть вона на ногах, уже не огортають її сумніви (А. Хижняк); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кровне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд).

ходи́ти (стоя́ти, виступа́ти) ко́зирем (короле́м, ту́зом). Триматися з погордою, зарозуміло, незалежно; хизуватися. — Да, Петре, от так справи. Мабуть, козирем ходить Пилип? Чи, може, він ще й не знає про цю замітку? — Учора Оберемок сповістив (П. Автомонов); — А то ж як? — кажуть, стоячи козирем, міщани (Сл. Б. Грінченка); Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем (Панас Мирний); Інший би на вашому місці королем ходив.., а він… (З газети); — У кого вона тільки вдалася? Така горда, неприступна, ходить тузом, на всіх дивиться згори (З журналу).

час не жде (не стої́ть). Не можна зволікати з виконанням чого-небудь. — Час не жде, Дмитре Івановичу. Давайте мені, якщо знайдеться, такого-сякого інструменту: напильничка, тисочків. Мені б одну штуковину полагодити… (О. Сизоненко); До царя тут Змій озвався: — Якщо вгадувать ти взявся, вгадуй, царю, час не жде, Бачиш — сонечко вже де! (Л. Первомайський).

як стій. 1. Тієї ж миті, тут же, негайно. Коли б не оця досадна рана, він знявся б як стій і пішов на роботу (М. Коцюбинський); А Володько, роздягаючись, заквилив: — .. Їсти! Їсти! .. А на печі як стій вигулькує і Хведотів голосочок: — Я також хоцу… Мамо! (У. Самчук); Христя не дослухала козакових слів. Вона як стій кинулась бігти додому (П. Панч). 2. Зненацька, несподівано. Все ішло звичайним порядком в пасічниковій хаті, коли нараз .. учув старий Семіон, що поліція як стій має спасти на його тиху і мирну досі хату (І. Франко). 3. Упевнено, твердо. Стояла (служниця) перед майором як стій, не пускала далі (П. Загребельний).

як стій та бач (диви́сь). 1. Безпричинно, без видимих підстав. — А чого ж він лаявся? — питає (Варку) Василенко.— Та чого ж… Як стій та бач — з дурної голови… (Ю. Збанацький). 2. Зненацька, несподівано. Наша Затиркевич-Карпинська, в хаті якої не було, звичайно, ніякого телефону, раз у раз говорила нам: “Чого ж це ви приїхали отак як стій та дивись?.. Хоч би подзвонили були..” (М. Рильський).