стояти

СТОЯ́ТИ, стою́, стої́ш, недок.

1. Бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця (про людину і тварину).

У воді стоїть, а води просить (прислів'я);

За тином під вербами сиділа юрба дівчат. Хлопці стояли коло їх і балакали (І. Нечуй-Левицький);

В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (І. Франко);

Із хат виходили люди, тислися біля Оксенового коня. Стояли в кожухах, свитках (Григорій Тютюнник);

// з ким, розм. Розмовляти, проводити час.

– Мар'яно! Мар'яно! Чом ти не убога! чом я не багатий! Чом у мене коней вороних нема? Не питала б мати, де ходиш гуляти, З ким коли стояла (Т. Шевченко);

А тут чутка, що Мотря з Семеном Гайдученком вечір стояла, що Мотря важить .. на того Гайдученка... (Марко Вовчок);

// Бути у вертикальному положенні (про предмети).

Дівчина підняла свої руки і полізла теж на віз, аж на саму верховину, де стояв стовп (Панас Мирний);

Мирон навпомацки в клуні знайшов драбину, перевірив, чи міцно вона стоїть (М. Стельмах);

// Бути поставленим, міститися на якій-небудь горизонтальній поверхні.

Коло графина стояла тарілка з скибками паляниці і мисочка з вишневим варенням (І. Нечуй-Левицький);

У залі лабораторії стояв великий овальний стіл (О. Довженко);

У комірчині, де звичайно стояли бідони з молоком та висіли білі халати доярок, сидів Дорош, звіряючи таблицю надоїв (Григорій Тютюнник);

// Бути розташованим, знаходитися де-небудь, займати якийсь простір.

Слобода наша над самою лукою річковою, на п'яти горах стоїть крейдяних (Марко Вовчок);

Через дорогу, проти церкви, стояла школа, нова, висока (М. Коцюбинський);

Ясні, охоплені багрянцем, гори стояли до самого небокраю (О. Гончар);

Зеленіє обабіч дороги перша ніжна весняна травичка, .. дикі груші, що стоять на пагорбах, ще тільки брунькуються, ще не випустили своїх листочків (Григорій Тютюнник);

// Розміщатися де-небудь певним чином (про людей, предмети і т. ін.).

В прибережних вербах щебече птаство, зелений комиш стоїть нерухомою лавою (М. Коцюбинський);

Люди чорною гаттю стояли на обох берегах Ташані (Григорій Тютюнник).

2. Не рухатися, залишатися на тому самому місці.

– Боже! Чого ж це я стою? – спохватилася мати (Григорій Тютюнник);

// Не переміщатися (про засоби пересування).

Весь час погода така тиха, що навіть не помічаю, чи йде пароход, чи стоїть (М. Коцюбинський);

Стояли [танки] кілька хвилин на пагорбі, захлинаючись спалахами, тіпаючись усіма своїми сталевими мускулами .. Потім, не припиняючи вогню, з гуркотом рушили в лоб на дамбу (О. Гончар);

// Не розвіюватися, триматися в повітрі майже без руху (про дим, пил і т. ін.).

Базар ще не роз'їхався. Курява стояла, неначе дим пожежі (І. Нечуй-Левицький);

Над близькими і далекими озерами й галявинами ще стояв густий туман (Л. Смілянський);

// Не розходитися, заповнюючи який-небудь простір (про запах).

В усьому місті стояв їдкуватий запах сірки і масного чорного вугілля (В. Собко);

// Бути на якій-небудь поверхні, вкриваючи її (про воду або іншу рідину).

Великими річками-озерами стояла та вода по полях та балках (Панас Мирний);

По дворах стояли багна й зеленасті калюжі (М. Коцюбинський);

Ми зайшли до трюму, де вода вже стояла по кісточки (Ю. Яновський);

// Бути написаним, указаним де-небудь; значитися.

[Хвора:] Чернице, спогадай: стоїть у вашій книзі: “Ніхто не має більшої любові, Як той, хто душу поклада за друзів” (Леся Українка);

Під оповіданням стояло прізвище Терешка Довгорука (П. Панч);

Зв'язківці почали передавати наказ. Підпис стояв – “Фрунзе” (Ю. Яновський).

3. тільки наказ. сп. стій, сті́йте. Уживається як наказ або прохання зупинитися, не рухатися.

Далі кинулись до зброї... Бог зна чим би то скінчилось... Але тут хтось крикнув: “Стійте!” Військо раптом зупинилось (Леся Українка);

Марічка перша .. пускалася бігти. – Стій, – гукав на неї Іван, – звідки ти? (М. Коцюбинський);

// Уживається як наказ або прохання припинити робити що-небудь.

Угорець пив. – Стій! Досить! – Блаженко забрав банку (О. Гончар);

// Уживається для вираження погрози, незгоди, застереження і т. ін.; зажди (заждіть), постривай (постривайте).

Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить... Стійте, стійте, може, і в неї голова недурно на в'язах... (М. Коцюбинський);

В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: “Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!” (В. Сосюра).

4. Бути зайнятим чим-небудь, виконувати якусь роботу, пов'язану з перебуванням на ногах.

У мене вже хлопці в “секреті” стоять, очей з казарми не спускають. Тільки щось, негайно дадуть знати (А. Головко);

В рік пуску заводу за одним з верстатів стояла молода фрезерувальниця (з публіц. літ.).

5. Бути укріпленим, установленим на чому-небудь, утримуватися на якійсь основі, опорі.

В кутку .. замість стола стояла узесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю (Панас Мирний);

По обидва боки зали стояли здорові статуї на подовжастих високих п'єдесталах з білого та рожевого мармуру (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Існувати завдяки кому-, чому-небудь, ґрунтуватися на чомусь.

Творець, “служитель музи”, прагне бути не подібним до інших. На цьому .. будується мистецтво. Прибічник моди намагається .. бути подібним до інших. На цьому стоїть мода (М. Рильський);

Не на брехні світ стоїть (прислів'я).

6. Не діяти, не працювати (про завод, фабрику, механізм і т. ін.).

А воно й місто зараз – до ума не добереш: завод же стоїть і тютюнові фабрики – бастують робітники (А. Головко);

Міські млини стояли, борошна не можна було докупитись (О. Гончар);

// перен. Бути в стані бездіяльності або спокою.

Колгосп .. давав косити з копиці, і Йонька, зачувши неабияку вигоду, поспішав сам і хлопцям не давав стояти (Григорій Тютюнник);

// перен. Не розвиватися, не рухатися вперед; бути в застої.

Багато дечого без мене перевернулося [у селі], багато не так стало. Звісно, життя не стоїть, а йде (Панас Мирний).

7. Розташовуватися де-небудь на постій, відпочинок і т. ін.

В той час Єремія Вишневецький стояв з своїм військом коло Старого Костянтинова (І. Нечуй-Левицький);

Санітарний взвод стояв у лісі неподалік від мінометників (О. Гончар);

// розм. Тимчасово жити, мешкати в найманій квартирі, в номері готелю і т. ін.

У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирях [квартирах] (Т. Шевченко);

Три дні стояв той офіцер на квартирі в хазяїна (Є. Кравченко).

8. Зупинятися в певному місці, готуючись до виконання воєнних операцій.

Межовщики [межовики] там розміряли, Кілочки в землю забивали, На знак, де військові стоять .. Обидві армії стояли На тих межах, що показали (І. Котляревський);

// Перебувати в певному стані.

В бойовій готовності стояло польське військо (М. Стельмах);

// Розташовуватися де-небудь.

– Фронт далеко стоїть? – Відсунувся звідси (М. Стельмах).

9. Стійко триматися в бою, не відступати, витримуючи натиск.

– Я ладен стояти з мечем щодня, щогодини для оборони нашої дорогої вітчизни (І. Нечуй-Левицький);

Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бо́ю сильніше стояти, Дай і мені! (І. Франко);

– Матінко княгине, – тихо відповідає Оскол .. – Як можу я один супроти Візантії, хозар і печенігів стояти? (С. Скляренко);

// перен. Твердо дотримуватися певних думок, поглядів і т. ін., бути переконаним у чому-небудь, бути прихильником чогось.

– Ми стоїмо на твердих засадах усіх попередніх угод і простягаємо вам братню руку (Ю. Яновський);

Ми, .. перекладачі, твердо стоїмо на тому, що переклад – це “акт величезної дружби між письменником і перекладачем” (М. Рильський).

10. за кого – що. Активно обстоювати, захищати кого-, що-небудь.

Слов'яни любі, й ви, усі народи! Борітесь, стійте за свої свободи! (П. Тичина);

Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько).

11. Існувати, не зникати, зберігатися.

Чорна непроглядна темнота стояла кругом (Панас Мирний);

Хвилю стояла мовчанка на майдані, поки Тугар Вовк не наблизився до ради (І. Франко);

Надворі стояли сині вечірні сутінки (В. Козаченко);

// Чутися, розлягатися, лунати (про звук, голос).

На базарі стояв крик, лемент (Панас Мирний);

Гомін стоїть у таборі, жарти з веселим реготом розлягаються по долині (М. Коцюбинський);

Велично пливе .. по ниві комбайн. Вивантажують зерно на ходу .. Шум моторів стоїть над степом (А. Головко);

// Тривати (про час, пори року, погоду і т. ін.).

Осінь уже глибока стояла, вітер холодний віє (Панас Мирний);

День був гарячий, сонячний. Стояла суша й спека (І. Нечуй-Левицький);

В горах стояли сонячні дні (С. Чорнобривець);

Погода .. стоїть мінлива, листопад місяць, – то вітер подме крижаний, то пролетить сніжок (Ю. Яновський);

// Наставати, надходити безпосередньо за чим-небудь, заступати щось (перев. про однорідні явища).

За весною стоїть, притаївшись, палке літо (І. Нечуй-Левицький);

// Зберігатися в пам'яті, виникати в уяві, свідомості (про думки, образи і т. ін.).

Давно вже сніг покрив зеленую руту, а мені в думці чогось весняні спогади стоять (Леся Українка).

12. Бути в дійсності; існувати.

– Поки світ сонця, – почав він, – поки земля стоїть... поки сам пропаду, – не забуду я сього, Христе (Панас Мирний);

– Вип'ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам (О. Довженко);

// Мати місце, бути в наявності.;

// розм. Залишатися неушкодженим, не руйнуватися, не пропадати.

Їм [безсмертникам], тендітним, не страшні морози. Стоятимуть у склянці і тоді, Коли травневі відлунають грози (Л. Дмитерко).

13. Займати певне місце серед кого-, чого-небудь.

Стоїть Михайло Донець у тій могутній лаві митців, що піднесла на справжню верховину український оперний театр (М. Рильський).

14. Бути, перебувати в якому-небудь стані.

Двері хатні навстіж стояли: одходило й приходило до хати миру – хто хотів (Марко Вовчок);

Он, видко, половину трави скошено, а половина ще стоїть (Г. Хоткевич);

// Не виконуватися, не здійснюватися.

Слухають [дядьки] уважно, а про що думають? Думає кожен, певне, про своє – хто про .. новітню Січ Запорозьку, .. а хто про те, що робота в полі стоїть (О. Гончар).

15. Міститися на якому-небудь рівні, займати якесь місце, положення (про небесні світила).

Сонце стоїть низько (М. Коцюбинський);

Високо стояли сузір'я Діви й Лева та всі інші досвітні зорі (З. Тулуб);

// Бути на якому-небудь рівні за своїм становищем, значенням і т. ін.

Хоч галичани .. вище нас стоять у громадських думках і справах, зате загальна просвіта у них далеко нижче нашої (Леся Українка);

Переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий, – незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (М. Рильський).

16. за що, із запереч. част. не, розм. Не шкодувати грошей, витрат і т. ін.

– За гроші не стійте: я грошей дам (Марко Вовчок).

17. за чим, розм. Дорожити чим-небудь.

Я за волами не стою, – беріть їх (Сл. Б. Грінченка).

18. тільки 3 ос., на кому, перен. Бути на чиїй-небудь відповідальності.

– Пара волів, пара коней на синові стоять (А. Головко).

19. перен. Загрожувати кому-, чому-небудь, здаватися неминучим.

Смерть над нами стояла щодня, Щоб, залякані, темні, слабі, Ми скорилися рабській судьбі (П. Воронько).

Бу́ти (перебува́ти, стоя́ти і т. ін.) в опози́ції див. бу́ти;

Бу́ти (стоя́ти) / ста́ти на перешко́ді див. бу́ти;

(1) Грудьми́ стоя́ти (закрива́ти, обороня́ти) кого, що – мужньо захищати кого-, що-небудь, битися за когось – щось.

Я на Калінінському фронті, у Росії, Грудьми стояв за світло нашої зорі (І. Нехода);

Землю дістануть в першій мірі безземельні селяни й козаки, які своїми грудьми обороняли Україну перед зовнішніми і внутрішніми ворогами (з наук.-попул. літ.);

Юність у солдатських шинелях грудьми закривала рідну землю од коричневої чуми фашизму (з наук.-попул. літ.);

На посто́ї [бу́ти (стоя́ти і т. ін.)] див. пості́й;

На прича́лі (прича́лах) [бу́ти (стоя́ти і т. ін.)] див. прича́л;

На причі́лку (сиді́ти, стоя́ти і т. ін.) див. причі́лок;

(2) На ста́нції (ста́нціях) [бу́ти (стоя́ти і т. ін.)]; Ста́нцією стоя́ти / ста́ти, заст. – те саме, що На посто́ї [бу́ти (стоя́ти і т. ін.)] (див. пості́й).

Василій молдавський, Господар волоський, Пару коней у колясу закладав, До города Хотині од'їжджав, У Хвилецького-капітана станцією стояв (з думи);

Польське військо стояло по селах на станціях і обдирало селян, обдирало народ, як хотіло (І. Нечуй-Левицький);

О́бік се́бе [сиді́ти (стоя́ти і т. ін.)] див. о́бік;

Плечи́ма до кого [оберта́тися (сиді́ти, стоя́ти і т. ін.)] див. плече́;

(3) Посто́єм стоя́ти / ста́ти – те саме, що На посто́ї [бу́ти (стоя́ти і т. ін.)] (див. пості́й).

Піший Батуринський полк, який стояв в Умані постоєм, теж відправляється на війну (Ю. Смолич);

Про́філем стоя́ти (поверта́тися і т. ін.) / ста́ти (поверну́тися і т. ін.) див. про́філь;

Сиді́ти (стоя́ти), як прип'я́тий див. сиді́ти;

(4) Стіно́ю стоя́ти (йти, прохо́дити і т. ін.) / ста́ти (піти́, пройти́ і т. ін.) – стояти (йти, проходити і т. ін.) щільним рядом чи суцільною масою.

Мирон Іванович до дверей, та й назад. Люди стіною перед ним стояли (Марко Вовчок);

Міська публіка стіною стояла на тротуарах і, приголомшена, дивилась, як з гуркотом проносились вулицею незнайомі війська (О. Гончар);

Парубки пройшли стіною (П. Панч);

Сто́гін стої́ть див. сто́гін;

(5) Стоя́ти на ше́льваху – охороняти кого-, що-небудь, вартуючи.

Стояв же він [рекрут] на шельваху В цісарськім дворі (Ю. Федькович);

(6) Стоя́ти в оборо́ні; Стоя́ти оборо́ною – займати яку-небудь позицію з відповідним розміщенням вогневих засобів перед можливим нападом противника.

Третій батальйон стояв у тимчасовій обороні серед степових горбів та балок (О. Гончар);

На величезних плантаціях, де стояли обороною батальйони, виноград було зібрано лише частково (О. Гончар);

(7) Стоя́ти на ва́хті (ва́хту) – чергувати, перебувати на якому-небудь посту на судні протягом певного часу.

Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Т. Шевченко);

Сам Кар пішов до котлів стояти вахту (М. Трублаїні);

(8) Стоя́ти навви́пинки розм. – стояти струнко, витягнувши руки по швах.

Іван одчахнувсь од мене, стоїть наввипинки перед командиром і на батька не дивиться... (О. Стороженко);

(9) Стоя́ти на передові́й лі́нії чого – бути попереду, в перших лавах чого-небудь;

(10) Стоя́ти на платфо́рмі чого – бути (стати) прибічником чого-небудь (якогось учення, напряму і т. ін.);

(11) Стоя́ти на посту́ – те саме, що На ва́рті бу́ти (стоя́ти) (див. бу́ти).

– Я нікуди не ходив, – каже Роман, пробираючись до Черниша. – Я стояв на посту (О. Гончар);

(12) Стоя́ти на слу́жбі кому, чому – бути корисним для кого-, чого-небудь.

Ми .. ніби забули, що обов'язковою ознакою роману, поеми, музичного твору, картини, статуї є те, що вони, висловлюючи .. передові ідеї свого часу, стоячи на службі народу, повинні бути красиві (М. Рильський);

(13) Стоя́ти на ча́тах:

а) охороняти щось, вартувати.

На півдні Бессарабії, од бистрого Прута, по лівім боці Дунаю аж ген до моря стояло на чатах військо (М. Коцюбинський);

Десь там, біля клубу, стоїть на чатах Василь. А партизани носять борошно до Білої Ольшанки (Ю. Мушкетик);

б) (ритор.) бути завжди готовим щось відстоювати, захищати загальні здобутки, досягнення і т. ін.

Революційне правосуддя стоїть на чатах революції! (В. Еллан-Блакитний);

Так, це був вірний пес революції. Він стоятиме на чатах і не під таким огнем! (М. Хвильовий);

(14) Стоя́ти на я́корі, мор. – зупинятися для стояння, закріпившись на місці кинутим на дно якорем.

Коли з берега вирушує [вирушає] останній човен із кінорежисером і кінооператором, дубок все ще стоїть на якорі (Ю. Яновський);

(15) Стоя́ти при за́хо́ді – починати заходити (про небесні світила).

Місяць стояв при заході, зоряний Віз у небі круто повернувсь – було вже далеко за північ (О. Гончар);

(16) Стоя́ти пу́сткою (як пу́стка) – бути пустим, безлюдним (про приміщення).

В новій хаті жив Мороз із сім'єю, стара – стояла пусткою (С. Васильченко);

В сьомому класі не було нікого – клас стояв пусткою, потрощені парти, брудні голі стіни (О. Довженко);

По селі білі вузенькі стежки всі хати докупи пов'язали, лише Федорова хата стояла поза сітею стежок, як пустка (В. Стефаник);

(17) Стоя́ти (розташо́вуватися) / ста́ти (розташува́тися) бівуа́ком (бівако́м, на бівуа́к, на біва́к, на бівуа́ку, на біваку́) – перебувати на відпочинку, на ночівлі в польових умовах.

– Незабаром станемо на бівак, відпочинемо (П. Кочура);

Ми стояли тижнями на бівуаках (Л. Старицька-Черняхівська);

Їх первий марш був до байраку. Прийшовши, стали на біваку (І. Котялревський);

(18) Стоя́ти (сиді́ти) / ста́ти (ста́нути, зупини́тися і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) прику́тий (прику́та, прико́ваний, прико́вана) [до мі́сця, до стовпа́ і т. ін.] – стояти або сидіти нерухомо.

З переполошеним видом, блідий і ніби прикований до кам'яного тротуару, стояв [Стоколоса] на розі вулиці (І. Франко);

В себе в кімнаті я зразу ж упав на стільця й, припавши головою до спинки, важко й приголомшено застиг .. І все ж сидів непорушно, мов прикутий до столу (М. Івченко);

Дідушок сидів немов прикутий до місця, не можучи видобути з себе й слова (В. Гжицький);

Мирон Данилович стояв, як до стовпа прикутий (В. Барка);

Вона сиділа, мов прикована до місця, і великими гарячими очима дивилась перед собою (П. Колесник);

Закрутилося, заблищало усе перед очима; Вова став на порозі, як прикований (С. Васильченко);

Вона знову станула, наче прикована, а її очі засвітились чудно (О. Кобилянська);

І враз він знову зупинився наче прикутий до місця (О. Донченко);

(19) Стоя́ти / ста́ти за пра́вду <�Стоя́ти за правди́ве ді́ло> – відстоювати справедливість.

Научає [син].., Як в світі жить, .. За правду стать! за правду згинуть! (Т. Шевченко);

– За це він у вас молодець, що за правду стоїть (А. Головко);

– Зв'язати себе не дам, і в трюм мене не закинеш, якщо за правдиве діло стою! (О. Гончар);

(20) Та́бором (ко́шем) стоя́ти (става́ти, розташо́вуватися і т. ін.) / ста́ти (розташува́тися):

а) робити тимчасову зупинку в певному місці для відпочинку, ночівлі, підготовки до бою тощо (про військо).

В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали (Т. Шевченко);

Хоч позволив хан на пісках Новим кошем стати, та заказав запорожцям Церкву будувати (Т. Шевченко);

Дивізія стала табором у горах (О. Гончар);

б) зупинятися просто неба для перепочинку, ночівлі тощо (про гурт людей).

Се та знаменита криниця, до якої з'їздяться люди з далеких сіл і стають табором в ніч під десяту п'ятницю (М. Коцюбинський);

Поспішився [Семен] за волами, котрі саме збігали з гори в долину, де табором розташувалися на ніч парубки (М. Коцюбинський);

Третій місяць стояв табором під Фастовом біля могили Переп'яттихи Мазепа, посланий в Польщу, щоб витіснити звідти шведів (Ю. Мушкетик);

Урочище Романовського Кут і мала дитина показала б у тій околиці, а найбільш тепер, як усяке говорило про Йвана Мартиновича, а він стояв кошем у Романовського Куті (П. Куліш);

Чини́ти (ста́вити, учиня́ти і т. ін.) / учини́ти о́пір <�Стоя́ти / ста́ти [в (на)] о́пір> див. чини́ти¹.

◇ Бу́ти (перебува́ти, стоя́ти і т. ін.) по́за зако́ном див. бу́ти;

Бу́ти (стоя́ти) на твердо́му [ґру́нті] див. бу́ти;

Бу́ти (стоя́ти, опиня́тися і т. ін.) / опини́тися в це́нтрі ува́ги <�Бу́ти (става́ти) / ста́ти це́нтром ува́ги> див. бу́ти;

Бу́ти (стоя́ти) / ста́ти на пе́ршому мі́сці див. бу́ти;

Дим [стої́ть] коро́мислом (стовпо́м) див. дим;

До́ки світ стої́ть див. світ²;

(21) Кілко́м стоя́ти / ста́ти – стояти прямо, утративши здатність рухатися.

– Бодай ти оглух, а в того, хто доводив тобі, – язик у роті кілком став! – бубонів Пищимуха (Панас Мирний);

Кля́сти́ на чім (на чо́му) світ стої́ть див. кля́сти́;

Куди́ о́чі стоя́ть див. о́ко¹;

Ку́пка́ми (ку́пкою) йти (стоя́ти, ступа́ти, лежа́ти, збира́тися, грома́дитися) див. ку́пка;

Ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х див. трима́тися;

Луна́ти (стоя́ти) у ву́хах (рідко в у́хах) див. луна́ти;

(22) Му́ром стоя́ти / ста́ти – непохитно, незламно стояти, захищаючи когось, щось.

Вони стояли незламним муром навкруги свого прапора (І. Кириленко);

– Взяти сокири і муром стати біля своєї землі (М. Стельмах);

(23) На нога́х не стої́ть:

а) (хто) хто-небудь дуже слабий (перев. від втоми, хвороби).

Він такий слабкий, що на ногах не стоїть (Сл. Б. Грінченка);

б) хто-небудь дуже п'яний.

Напився – на ногах не стоїть;

(24) На пого́ді стоя́ло, безос. – сонячно, тепло (без хмар, опадів, вітру і т. ін).

Так і не зміг Григорій пригадати сну... Кліпнув запаленими очима по золотих п'ятірках вікон – на погоді стояло, рання весна (В. Дрозд);

(25) На путі́ стоя́ти / става́ти:

а) не давати кому-небудь дороги, проходу кудись.

У половодді геть-геть луги заливає [річка], Молодому князеві Ростиславенку путь заступає (Панас Мирний);

б) перешкоджати кому-небудь робити, здійснювати щось.

[Микита:] Прощай, моя зоря... ніколи на путі Тобі я не ставав ні тінню, ні докором (І. Кочерга);

(26) На [своє́му] сло́ві стоя́ти і т. ін. / ста́ти і т. ін. – дотримуючись якої-небудь позиції, відстоювати свої погляди, дії тощо.

– Ви собі робіть, як знаєте, .. а я на своєму слові стану: я за Чайченка дочки не 'ддам [віддам], поки жив (Марко Вовчок);

На чім (на чо́му) [ті́льки] світ стої́ть див. світ²;

Не туди́ па́льці (ру́ки) стоя́ть див. па́лець;

Обло́гом лежа́ти (стоя́ти) див. лежа́ти;

Пита́ння стої́ть (ста́виться) ру́ба див. пита́ння;

Ру́ки не туди́ стоя́ть див. рука́;

Спра́ва стої́ть (стоя́ла і т. ін.) так; Спра́ви стоя́ть (стоя́ли і т. ін.) так див. спра́ва¹;

Става́ти / cта́ти під [шлю́бний] віне́ць <�Стоя́ти / посто́яти під вінце́м> див. става́ти;

(27) Ста́ти / стоя́ти [кі́сткою (як кі́стка, рідко го́стрим ноже́м)] попере́к (рідко впо́перек) го́рла (у го́рлі) чийого, кому і без дод.:

а) перешкодити, завадити кому-небудь у здійсненні, досягненні чогось.

– Ця ракета – дрібниця в порівнянні з кораблями майбутнього, а от стала вона нам, як кістка в горлі, – доки не викинемо її в небо, дихати неможливо (В. Собко);

[Бурлака:] Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (І. Карпенко-Карий);

– А ви ж їм що... кісткою в горлі стали? – прогунявив Юхим, знов виймаючи люльку з своїх латаних і перелатаних “бруків”, як він називав свої штани (В. Винниченко);

Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний);

– Тарасе Овсійовичу, а що мені казати, – тоном скривдженої людини озвався Корж. – Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (С. Добровольський);

б) зробитися остогидним, ненависним кому-небудь.

Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (І. Муратов);

Слухаю я ваші слова, все чернь та чернь. Поперек горла кісткою стала чернь... А де були б ви, шановні райці й лавники, коли б не та чернь, котру клянете і гудите? (Н. Рибак);

– Твій хліб давно мені кісткою в горлі став, бо не тільки вдень, а навіть вночі, крізь сон, чую паскудства свого рідного брата (М. Стельмах);

в) занепокоїти кого-небудь, викликавши заздрість.

– І тут поперек горла став панові людський шматок хліба, – краєчком хустки провела дівчина по очах (М. Стельмах);

Крищук слухав, занотував у щоденнику, а думками витав у полі, біля того злощасного клину. Кому стали поперек горла оті кілька гектарів? (М. Олійник);

Ста́ти / стоя́ти (става́ти) на доро́зі (попере́к доро́ги) див. става́ти;

Ста́ти / стоя́ти стовпо́м див. става́ти;

(28) Стоя́ти (би́тися) на смерть – битися, боротися стійко, не шкодуючи життя.

– Відступати нам нікуди. Може, комусь із нас тут судилося загинути, не доживши до дня перемоги. Але пам'ятаймо одне: на нас лежить велика місія. Будемо ж стояти на смерть! (О. Гончар);

(29) Стоя́ти бі́ля керма́ перев. якого – очолювати що-небудь, керувати чимсь.

І жінка звільнена – не слабша половина! Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський);

(30) Стоя́ти бі́ля коли́ски перев. чого – бути учасником творення чого-небудь, родоначальником чогось.

Геніальний Шевченко стояв біля колиски української літератури (з газ.);

(31) Стоя́ти / бу́ти на при́колі – стояти на причалі.

Катер на приколі, заборонили їздити (А. Хижняк);

Буває й так, що море шаленіє кілька днів, і доводиться стояти на приколі, втрачаючи дорогоцінний час (з газ.);

(32) Стоя́ти в голові́ у кого, кому і без дод. – хто-небудь весь час думає, пам'тає про щось.

– Не неодмінно, щоб режисер приходив на фабрику щодня .. Ввесь час свідомо й несвідомо йому стоятиме в голові ідея сценарію (Ю. Яновський);

Зі самого ранку у Терезки в голові стояла відмінна погода – жодних тобі бубликів (Любко Дереш);

(33) Стоя́ти в одно́му ряду́ – бути однаковим з ким-, чим-небудь.

Яскравою сторінкою героїзму і мужності всього народу було перебазування матеріальних і людських ресурсів з прифронтових районів вглиб країни. Проведена при цьому колосальна робота за своїм розмахом і значенням для долі Батьківщини, для результату боротьби з ворогом стоїть в одному ряду з найбільшими битвами Другої світової війни (з газ.);

(34) Стоя́ти в па́м'яті – залишатися в свідомості, не забуватися;

(35) Стоя́ти за спи́ною чиєю, в кого – таємно опікати когось, надаючи підтримку, скеровуючи на певні дії.

– Чого ти мене страхаєш тими, хто за твоєю гендлярською спиною стоїть? (М. Стельмах);

(36) Стоя́ти (лиша́тися, залиша́тися) на [одно́му] мі́сці – не розвиватися, не йти вперед.

Треба було і самим слідкувати за часом, іти за віком, а не стояти на одному місці (Панас Мирний);

Християнство і духовне життя в цілому ніколи не може залишатися на одному місці. Бо наступить параліч, духовна смерть (з газ.);

(37) Стоя́ти на бо́ці кого – бути прибічником кого-небудь, підтримувати його, поділяючи його думки, обстоюючи його інтереси;

(38) Стої́ть на годи́ні – триває тепла, суха, сонячна погода.

[Недоросток:] Марто! Іди розпрягай коні. Он завтра, поки стоїть на годині, треба сіно згребти (С. Васильченко);

(39) Стоя́ти на го́лову (на бага́то голі́в) ви́ще кого – значно перевершувати кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому, культурному і т. ін.).

Літературі доводиться постійно дбати про .. вдосконалення зображувальних засобів, які допомагали б тонше аналізувати більш складне духовне життя, багатшу душу простої людини, що стоїть на голову вище багатьох літературних героїв з дворянського і буржуазного середовища (з публіц. літ.);

(40) Стоя́ти над безо́днею (край безо́дні) – перебувати в дуже тяжкому стані, під загрозою смерті.

Я знов затужив; Розпучно стою край безодні (П. Грабовський);

(41) Стоя́ти на двох кла́дках – намагатися поділяти дві протилежні думки.

Врешті Іскра зізнався, що він давно стоїть на двох кладках, тільки ж на тій, мальованій, ще й тримала жінка (Ю. Мушкетик);

(42) Стоя́ти над моги́лою (над гро́бом) – бути близьким до смерті; помирати.

Не мені цвіли запашні квітки, Мій садок проріс скрізь бугилою.. Нічий милий зір не запав втямки, Не простяг ніхто за весь вік руки... В самоті стою над могилою (П. Грабовський);

Я над гробом стою, брехати не хочу (Сл. Б. Грінченка);

(43) Стоя́ти на одно́му – відстоювати, захищати одні і ті самі цілі, погляди і т. ін.; бути послідовним у боротьбі за щось.

Оленка заздро глянула на вдову, подумала: “От які вони, ці Ковалі! Всі на одному стоять. .. Розумні, кмітливі... От коли б усі люди такі були” (В. Кучер);

(44) Стоя́ти на передови́х пози́ціях – досягати значних успіхів у чому-небудь, бути вищим від інших рівнем свого розвитку.

Парадоксально: стоїмо сьогодні на передових позиціях у багатьох галузях науки й техніки, разом з тим випускаємо неякісну, неконкурентноспроможну продукцію (із журн.);

(45) Стоя́ти на перешко́ді – те саме, що На зава́ді бу́ти (става́ти, стоя́ти і т. ін.) (див. бу́ти).

– Тепер ти моя будеш: ніхто не розлучить, ніхто не стоїть на перешкоді (Марко Вовчок);

(46) Стоя́ти на пе́ршому пла́ні – те саме, що На пе́ршому пла́ні (див. план¹);

(47) Стоя́ти на пози́ції чиїй, якій. – поділяти, підтримувати яку-небудь точку зору, певні погляди.

На франківських позиціях у своїй перекладацькій роботі стояв революційний демократ Павло Грабовський (із журн.);

(48) Стоя́ти на позо́рищі – бути предметом загального осміяння, осуду.

Ти знаєш, що .. кождий сміється над тобою .. Стоїш на позорищі, а на душі тобі так, як би тебе карали привселюдно (Л. Мартович);

(49) Стоя́ти на поря́дку де́нному:

а) бути в переліку питань для обговорення.

Питання щодо членства Фінляндії в НАТО може стояти на порядку денному парламенту лише наступного скликання, оскільки воно ще не обговорювалося громадськістю під час передвиборчої кампанії (з газ.);

б) перен. ставати, бути першочерговим, нагальним для вирішення, розв'язання.

В умовах сучасної України аграрна проблема продовжує стояти на порядку денному не знаходячи належного теоретичного обґрунтування (з наук. літ.);

(50) Стоя́ти на пра́вильній (до́брій) доро́зі (сте́жці) (на пра́вильному (до́брому) шляху́):

а) жити чесно, добропорядно.

Остюче, і я не прийшов би сюди, коли б бачив, що Марченко стоїть на правильному шляху (Ю. Яновський);

б) бути на правильній позиції у своїх діях, учинках і т. ін.

“Мамочка в мене старенька ..”, інформував я, думаючи за друге й не знаючи, що стою на правильній стежці до серця дами (Ю. Яновський);

Отоді ми можемо сказати, що стоїмо на правильному шляху – енергію на відстань переслано! (В. Владко);

(51) Стоя́ти на путі́ / ста́ти на путь грі́шників (зло́го) заст. – опуститися морально.

– Хотілось би чоловікові не стояти на путі грішників, не ходити на совіт нечестивих (П. Куліш);

Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде (Т. Шевченко);

(52) Стоя́ти на своє́му (свої́м) мі́сці – набирати попереднього вигляду.

Через тиждень не знать було розруйнованого двору: все стояло на своїм місці (Панас Мирний);

(53) Стоя́ти на хві́ртці – стояти біля хвіртки.

Повернув [Чіпка] назад, дивиться – на хвіртці стоїть Галя (Панас Мирний);

Халимон стояв у себе на хвіртці і нетерпляче позирав на майдан біля церкви (П. Панч);

(54) Стоя́ти на чолі́ кого, чого – бути керівником, вожаком кого-, чого-небудь, очолювати когось, щось.

Козаки становили запорізьке військо, на чолі якого стояв виборний ватажок – гетьман (з переказу);

(55) Стоя́ти на чоті́ – стояти на варті.

Було справді чудово, буяла весна, під самою стіною Вишгорода зеленів, бринів молодим листом ліс, скрізь цвіли трави, могутні води Дніпра линули й линули на південь, по ліву руку голубіла Десна, за нею стелилось безмежне широке поле – з могилами по обрію, з кам'яними богатирями на них, що, здавалося, стояли на чоті, берегли землю, вдалині темнів Київ (С. Скляренко);

(56) Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (рідше в труні́, в гро́бі і т. ін.) – перебувати в стані близькому до смерті, на грані смерті.

Одною ногою в гробі стоїть, а ще зле творить (прислів'я);

[Борис (до Завади):] Ти вже оджив своє і однією ногою стоїш у труні, а я повний нерушених молодих сил!.. (М. Кропивницький);

– Вона, Денисе Івановичу, .. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах);

Біла, як морська піна, голова, .. сиві вуса та лопатою підстрижена довга борода на перший погляд казали, ніби цей дідок стоїть одною ногою в могилі (Олесь Досвітній);

(57) Стоя́ти о ла́ску – добиватися доброзичливого ставлення, прихильності, милості.

Він відразу поставив себе так, що не потребував .. стояти о ласку і не боявся сказати правду (І. Франко);

(58) Стоя́ти пе́ред очи́ма (в оча́х, пе́ред душе́ю) кому – постійно з'являтися в уяві, не зникати (про образи, картини і т. ін.).

Як живії, вони стоять перед душею моєю: Андрійко веселий, кучерявий .. Василько над квітками та зіллям сидить, задумався... (Марко Вовчок);

І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова... (Леся Українка);

– Мені все стоїть перед очима Брянський, звучить його голос (О. Гончар);

(59) Стоя́ти під рушни́цею, військ. – бути у повній бойовій готовності;

(60) Стоя́ти ра́нгом ви́ще кого, ніж хто. – значно перевищувати кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому, культурному і т. ін.).

Ви вважаєте, що дослідник у науці стоїть рангом вище, ніж розробник приладів? (з газ.);

(61) Стоя́ти [сам] за се́бе – не давати скривдити себе, захищати себе своїми силами, без допомоги будь-кого іншого.

З шести років навчився [Торон] стояти сам за себе і сам себе обороняти (В. Собко);

(62) Стоя́ти (сиді́ти) як пень (пеньо́к); Стоя́ти (сиді́ти) пенько́м – стояти (сидіти) не рухаючись, бездумно, нічого не розуміючи.

Рибалка труситься, стоїть як пень, Не розшолопає – чи ніч, чи день... (Л. Глібов);

Гнат не пручався – він стояв, як покірна дитина, або, краще, як пень, з котрим можна все зробити (М. Коцюбинський);

– О, та у вас тут і помічники є!.. Тільки чого це він сидить, як пеньок? (Григорій Тютюнник);

[Скарбун:] Та не стійте пеньком перед очима. Дзвоніть (М. Зарудний);

(63) Стоя́ти (става́ти і т. ін.) / ста́ти і т. ін. стовбняко́м – те саме, що Ста́ти / стоя́ти стовпо́м (див. става́ти).

Піднявся [козак] та й впав, не зможе устати! Квилять дітки маленькі край його [нього], А жінка стоїть стовбняком у порога (М. Костомаров);

(64) Стоя́ти (става́ти) / ста́ти клубко́м в го́рлі <�Підступа́ти / підступи́ти клубко́м до го́рла> – не давати можливості вільно дихати; душити (про біль, образу і т. ін.).

Сльози безсилого розпачу й образи палили груди, ставали в горлі клубком (З. Тулуб);

Гірка образа клубком підступила їй до горла, видушувала сльози (С. Журахович);

(65) Стоя́ти (става́ти) / ста́ти на шляху́:

а) (чиєму) перешкоджати кому-небудь у здійсненні чогось;

б) виникати перед ким-небудь під час здійснення чогось.

Якось завжди так виходило, що доля ніби сама розв'язувала за нього всі ті питання, що ставали на його шляху (Ю. Збанацький);

(66) Стоя́ти / ста́ти більмо́м [в о́ці] перев. кому – заважати, дратувати.

Більше не говори про них [спекулянтів], Павлику .. – Хай їм грець.., вони ж більмом стоять на всю Ковалівку... Назад нас тягнуть... (В. Кучер);

Гола гора Мар'янові більмом стала в оці (С. Чорнобривець);

(67) Стоя́ти / ста́ти горо́ю за кого – що – невідступно, всіма силами захищати, відстоювати кого-, що-небудь.

– За народ горою стоїть [Тарас Дніпровець]. І, видно, не простий собі чоловік (Д. Бедзик);

– Вислужується, – буркнув Ґалаґан, – а ми за нього горою стояли (А. Крижанівський);

– Євгене Панасовичу! – полум'яніючи, стиха озвалася вона. – Не журіться! Все буде гаразд. От побачите! Ми всі за вас горою станемо... (В. Речмедін);

(68) Стоя́ти / ста́ти кілко́м (коло́м) в го́рлі кому, чиєму:

а) шкодити, не йти на користь кому-небудь (перев. у прокльонах).

– А криницю під вербою хто почистив од муляки, вода вже встоялась, чиста й студена. – Хай би та чиста й студена вода кілком у горлі твоєму стала! (Є. Гуцало);

б) дуже набридати, остогидіти.

– Вже мені ті його вірші кілком в горлі стоять! (І. Франко);

(69) Стоя́ти / ста́ти лу́бом:

а) заклякати, втрачаючи рухливість (про язик).

Беруся я до люльки. Ти ба! Язик задубів, став лубом, у горлі пече (Л. Мартович);

б) втрачати еластичність, ставати цупким (про одяг, взуття і т. ін.).

Брови йому падають на очі двома очіпками, свита стоїть лубом, – він приїхав з холодної негоди (І. Микитенко);

(70) Стоя́ти / ста́ти на своє́му (на свої́м) – дотримуючись певних поглядів, думок, уперто відстоювати їх.

Вони стояли на своєму: їх ніхто не присилує жити вкупі (М. Коцюбинський);

Що хочете кажіть, шановні друзі, А я уперто на своїм стою (М. Рильський);

– Ну що ви! – червоніє мій професор. .. Але ми – я й Юлія Шпол – стоїмо на свойому [своєму]: .. мовляв, він не знає, що в цьому році ми таки зуміли провести кількох своїх кандидатів (М. Хвильовий);

(71) Стоя́ти / ста́ти стіно́ю (му́ром) за кого – що і без дод. – виступати одностайно, згуртовано на захист кого-, чого-небудь.

[Яків:] За Кубу переживаю, .. щоб народ вистояв .. Вистоять .. Тільки щоб піднялися всі, як один, стіною стали (М. Зарудний);

Взяти сокири і муром стати біля своєї землі (М. Стельмах);

Трудящі Києва стіною стали на захист Вітчизни (з газ.);

(72) Стоя́ти / ста́ти ша́трами (в ша́трах) – розташовуватися десь для проживання в такому житлі.

Понад гаєм, над водою, Стелються тумани; Стоять в шатрах над річкою Волохи-цигани (Л. Боровиковський);

Розбійники вирубали там дерево та кущі й стали шатрами (І. Нечуй-Левицький);

(73) Стоя́ти (трима́тися, держа́тися) о́сторонь від чого – кого – не цікавитися нічим, не втручатися в що-небудь, уникати чогось.

– Я не розумію, як можна стояти осторонь від активного життя, коли перед народом такі величезні прекрасні завдання! (І. Багмут);

В школі Тася .. стояла осторонь громадського життя (Л. Дмитерко);

(74) Стоя́ти, як (мов, на́че, нена́че і т. ін.) стовпе́ць – те саме, що Ста́ти / стоя́ти стовпо́м (див. става́ти).

– Десятники! Роти пороззявляли, стоять, як стовпці... Беріть його!.. (Б. Грінченко);

Стоять ксьондзи, як стовпці, Не питають про жалі (А. Малишко);

(75) Тве́рдо (мі́цно) стоя́ти на нога́х (на землі́):

а) мати владну і невимушену поставу (про фігуру).

А Ганька й собі виплакувала від матері мережані білі спідниці, блузки, намисто. Вона була міцна, твердо стояла на ногах, як батько (М. Томчаній);

б) упевнено діяти, мислити і т. ін.

Скільки це днів минуло, як вона зустрілась з незнайомим? Ніби давно це було, а, здається, вже так твердо стоїть вона на ногах, уже не огортають її сумніви (А. Хижняк);

Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом – земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кровне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд);

Трима́тися (держа́тися, стоя́ти) [мі́цно (тве́рдо)] на нога́х див. трима́тися;

Тума́н у голові́ [стої́ть] див. тума́н¹;

Ходи́ти (стоя́ти, виступа́ти і т. ін.) ко́зирем (короле́м, ту́зом) див. ходи́ти;

Як (мов) на ножа́х сиді́ти (стоя́ти, бу́ти і т. ін.) див. сиді́ти;

Як (мов) на шпилька́х (на шпичака́х) сиді́ти (стоя́ти і т. ін.) див. сиді́ти;

(76) Як стій:

а) тієї ж миті, тут же, негайно.

Коли б не оця досадна рана, він знявся б як стій і пішов на роботу (М. Коцюбинський);

А Володько, роздягаючись, заквилив: – .. Їсти! Їсти! .. А на печі як стій вигулькує і Хведотів голосочок: – Я також хоцу... Мамо! (У. Самчук);

Христя не дослухала козакових слів. Вона як стій кинулась бігти додому (П. Панч);

б) зненацька, несподівано.

Все ішло звичайним порядком в пасічниковій хаті, коли нараз .. учув старий Семіон, що поліція як стій має спасти на його тиху і мирну досі хату (І. Франко);

в) упевнено, твердо.

Стояла [служниця] перед майором як стій, не пускала далі (П. Загребельний);

(77) Як стій та диви́сь (бач):

а) безпричинно, без видимих підстав.

– А чого ж він лаявся? – питає [Варку] Василенко. – Та чого ж... Як стій та бач – з дурної голови... (Ю. Збанацький);

б) зненацька, несподівано.

Наша Затиркевич-Карпинська, в хаті якої не було, звичайно, ніякого телефону, раз у раз говорила нам: “Чого ж це ви приїхали отак як стій та дивись?.. Хоч би подзвонили були..” (М. Рильський);

Як стої́ть спра́ва див. спра́ва¹.