стояти

Стоя́ти.

1. Бути, перебувати, полягати (про стан справ). Самі ті голоси показують, як лихо стоїть справа у нас з рільництвом, коли у наших хліборобів нема ще змислу для товариства господарского (Б., 1895, 19, 2); Сегодня стоїть справа так, що посідачі великих маєтків достають від великих банків позичку на низький процент, а посідачі малих маєтків — ні (Б., 1895, 43, 2); Дуже перепрошую, що так пізно обзиваюсь, ждала- м, щоби щось певного написати. Буду старатись устоятись в слові, але наколи б вийшло, що не устоюсь, то знайте, високоповажаний добродію, що тоді з Кобилянською зле стоять справи (Коб., Листи, 141, 546); Я рада, що вдержу її [Лесю] в себе, може, хоть з на тиждень. Видко, з її здоров'ям не дуже-то славно стїть, але так вже буду її доглядати, як лиш зумію (Коб., Листи, 143, 548); Так стоїть річ у національних ґімназиях, де ученики учать ся в своїй рідній мові (Корд., 1904, 15)

// пол. tak rzeczy (sprawy) stoją — так стоять справи (з чимось), такі справи (з чимось), interesy stoją dobrze (źle) — справи йдуть добре (погано); нім. die Sache verhält sich so — справа стоїть так;

● Стояти під зарядом (кого?) — бути в чиїйсь компетенції, в чиємусь віданні. Посол Зота здає справу про завідуванє фондів, стыпендий і т. п., що стоять під зарядом кр[аєвого] виділу. (Принято до відомости) (Б., 1895, 5, 3)

// порівн. нім. zuständig — який належить до чиєїсь компетенції, відання; Wer ist dafür zuständig? — У чиєму це віданні?, stehen (stand, gestanden) — стояти, der Stand — стан речей; пол. być pod zarządem — перебувати під (чиїмсь) керівництвом, у (чиємусь) віданні;

● Стояти в дорозі (кому?, чому?), ставати в дорогу (кому?, чому?) — перешкоджати, бути перепоною (для кого?, чого?). Г[аліп] з 0[льгою] вже так як заручений, а що він всюди, де лиш русини покажуться, іде, так я не хочу йому в дорогу ставати. Ліпше з ніким не приставати, як з такою товпою (Коб., Листи, 48, 342); Я не гнівалась. Я була переконана, що в Вас стояло що-небудь в дорозі: або недуга, або що інше (Коб., Листи, 119, 501); Самі оскаржували, значить — обчорнювали послів, самі й судили ірозумієть ся, самі засуджували тих людий, що стоять їм в дорозі (Б., 1909, 37, 1); Предсідатель [...] спімнув в загальних зарисах поступ в розвою товариства, не оминаючи і перепони, які стояли в дорозі розростови єго житя і висловив надію, що сильна віра в слушність справи, задля якої основане товариство, доведуть до осягненя витиченої ціли (Звідомл. 1914, 22)

// пол. stanąć komuś na drodze — перешкоджати, бути комусь на заваді, порівн. також ustąpić komuś z drogi — уступитися з дороги, дати дорогу, zejść (usunąć się) komuś z drogi — зійти з дороги, поступитися.

● Стояти за (чиюсь) ласку — потребувати чиєїсь ласки, доброго ставлення. В неї [Марійки] були лиш три добрі знайомі, з якими ненастанно зносилася. Дві зовсім старі жінки, білі, як сніг, і одна молодиця. Ті ж старі ставали їй в різних пригодах з порадою, а молодиця була товаришкою її душі і при роботі. Більше не стояла ні за чию ласку (Коб., Земля, 250)

// порівн. пол. być w łaskach (u kogoś) — мати до себе добре ставлення з боку когось; znaleść laskę — дістати схвалення, добре ставлення; нім. das Verhalten -1) поводження, поведінка, 2) ставлення, verhalten sich — поводитися, тримати себе.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стояти — як стій: сейчасъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. стояти — стоя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. стояти — (над ким) стирчати, СТОВБИЧИТИ, (- смерть) загрожувати кому, (навколішках) клячати; (- віз) не рухатися; (- дим) не розвіюватися; (у книзі) писатися; (- шахту) не працювати; (на брехні) триматися, ґрунтуватися; (з ким) ЖМ. Словник синонімів Караванського
  4. стояти — I вистоювати, застоювати (чергу), застоюватися, перестоювати, постоювати, пристоювати, простоювати, ститрчати, стовбичити, тирлуватися, товпитися, тупцювати, тупцюватися, тупцяти, тупцятися Фразеологічні синоніми: ледве стояти на ногах... Словник синонімів Вусика
  5. стояти — [стойатие] стоуйу, стоуйіш, -йімо, -йіте; нак. с'т'ій, с'т'ійтеи Орфоепічний словник української мови
  6. стояти — СТОЯ́ТИ, стою́, стої́ш, недок. 1. Бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця (про людину і тварину). У воді стоїть, а води просить (прислів'я); За тином під вербами сиділа юрба дівчат. Хлопці стояли коло їх і балакали (І. Словник української мови у 20 томах
  7. стояти — стоя́ти: ◊ добре стоя́ти (стуя́ти) бути багатим, заможним (ст): А то дзісь хто добри стуїт: пуліцай і злодій (Рудницький) ◊ стоя́ти на ба́чність → бачність ◊ стоя́ти під псом перебувати у цілком безвихідній, безнадійній ситуації (ст): – Ох!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. стояти — Стоїть ні в сих, ні в тих. Потрапив у незручне становище. Стоячому з сидячим не однаково. Неоднаково живуть бідні та багаті. Стоїть, як Богородиця. Стоїть поважно, нерухомо мов святий. Стоїть, як дурень на весіллю. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. стояти — стою, стоїш, недок. 1》 Бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця (про людину і тварину). || з ким, розм. Розмовляти, проводити час. || Бути у вертикальному положенні (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. стояти — ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  11. стояти — БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності... Словник синонімів української мови
  12. стояти — Стоя́ти, стою́, стої́ш, стої́ть, стоя́ть; сто́ячи́; стоя́в, -я́ла; стій, сті́ймо, сті́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. стояти — СТОЯ́ТИ, стою́, стої́ш, недок. 1. Бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця (про людину і тварину). У воді стоїть, а води просить (Укр.. присл.., 1963, 446); За тином під вербами сиділа юрба дівчат. Хлопці стояли коло їх і балакали (Н. Словник української мови в 11 томах
  14. стояти — Стояти, стою́, -їш гл. 1) Стоять. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Мороз не велик, та стоять не велить. Ном. № 646. 2) Стоять станомъ, лагеремъ. По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. ЗОЮР. Словник української мови Грінченка