стояти

стоя́ти

стою, стоїш, недок.

1》 Бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця (про людину і тварину).

|| з ким, розм. Розмовляти, проводити час.

|| Бути у вертикальному положенні (про предмети).

|| Бути поставленим, міститися на якій-небудь горизонтальній поверхні.

|| Бути розташованим, знаходитися де-небудь, займати якийсь простір.

|| Розміщатися де-небудь певним чином (про людей, предмети і т. ін.). Стояти на заваді.

2》 Не рухатися, залишатися на тому самому місці.

|| Не переміщатися (про засоби пересування).

|| Не розвіюватися, триматися в повітрі майже без руху (про дим, пил і т. ін.).

|| Не розходитися, заповнюючи який-небудь простір (про запах).

|| Бути на якій-небудь поверхні, вкриваючи її (про воду або іншу рідину).

|| Бути написаним, указаним де-небудь; значитися. Стояти на причалі.

Стояти на якорі мор. — зупинятися для стояння, закріпившись на місці кинутим на дно якорем.

3》 тільки наказ. сп. стій, стійте. Уживається як наказ або прохання зупинитися, не рухатися.

|| Уживається як наказ або прохання припинити робити що-небудь.

|| Уживається для вираження погрози, незгоди, застереження і т. ін.; зажди (заждіть), постривай (постривайте).

4》 Бути зайнятим чим-небудь, виконувати якусь роботу, пов'язану з перебуванням на ногах. Стояти на варті.

Стояти на вахті — чергувати, перебувати на якому-небудь посту на судні протягом певного часу.

5》 Бути укріпленим, установленим на чому-небудь, утримуватися на якійсь основі, опорі.

|| перен. Існувати завдяки кому-, чому-небудь, ґрунтуватися на чомусь.

6》 Не діяти, не працювати (про завод, фабрику, механізм і т. ін.).

|| перен. Бути в стані бездіяльності або спокою.

|| перен. Не розвиватися, не рухатися вперед; бути в застої.

7》 Розташовуватися де-небудь на постій, відпочинок і т. ін.

|| розм. Тимчасово жити, мешкати в найманій квартирі, в номері готелю і т. ін. Стояти на постої.

8》 Зупинятися в певному місці, готуючись до виконання воєнних операцій.

|| Перебувати в певному стані.

|| Розташовуватися де-небудь. Стояти в обороні.

9》 Стійко триматися в бою, не відступати, витримуючи натиск.

|| перен. Твердо дотримуватися певних думок, поглядів і т. ін., бути переконаним у чому-небудь, бути прихильником чогось. Стояти на своєму.

10》 за когощо. Активно обстоювати, захищати кого-, що-небудь. Стояти в опозиції. Стояти за правду.

Стояти на боці кого — бути прибічником кого-небудь, підтримувати його, поділяючи його думки, обстоюючи його інтереси.

Стояти [сам] за себе — не давати скривдити себе, захищати себе своїми силами, без допомоги будь-кого іншого.

11》 Існувати, не зникати, зберігатися.

|| Чутися, розлягатися, лунати (про звук, голос).

|| Тривати (про час, пори року, погоду і т. ін.).

|| Наставати, надходити безпосередньо за чим-небудь, заступати щось (перев. про однорідні явища).

|| Зберігатися в пам'яті, виникати в уяві, свідомості (про думки, образи і т. ін.).

Стояти в голові — а) невідступно поставати, з'являтися в пам'яті, свідомості; б) (заст.) очолювати кого-, що-небудь.

Стояти в пам'яті — залишатися в свідомості, не забуватися.

12》 Бути в дійсності; існувати.

|| Мати місце бути в наявності.

|| розм. Залишатися неушкодженим, не руйнуватися, не пропадати.

Доки світ стоїть — вічно, завжди.

13》 Займати певне місце серед кого-, чого-небудь. Стояти на черзі.

Стояти на голову вище кого — значно перевершувати кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому, культурному і т. ін.).

Стояти на позиції чиїй — поділяти, підтримувати чию-небудь точку зору.

14》 Бути, перебувати в якому-небудь стані.

|| Не виконуватися, не здійснюватися. Стояти поза законом.

Стояти перед трибуналом (перед судом) — звинувачуватися судовими органами в чому-небудь.

15》 Міститися на якому-небудь рівні, займати якесь місце, положення (про небесні світила).

|| Бути на якому-небудь рівні за своїм становищем, значенням і т. ін.

16》 за що, із запереч. част. не, розм. Не шкодувати грошей, витрат і т. ін.

17》 за чим, розм. Дорожити чим-небудь.

18》 тільки 3 ос., на кому, перен. Бути на чиїй-небудь відповідальності.

19》 перен. Загрожувати кому-, чому-небудь, здаватися неминучим.

Стояти на годині — про тривання теплої, сухої, сонячної погоди.

Стояти по ласку — добиватися доброзичливого ставлення, прихильності, милості.

Як стій — а) тієї ж миті, негайно; б) зненацька, несподівано; в) непорушно, твердо.

Як стій та бач (та дивись) — а) без видимих підстав, причин; б) зненацька, несподівано.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стояти — як стій: сейчасъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. стояти — стоя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. стояти — Стоя́ти. 1. Бути, перебувати, полягати (про стан справ). Самі ті голоси показують, як лихо стоїть справа у нас з рільництвом, коли у наших хліборобів нема ще змислу для товариства господарского (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. стояти — (над ким) стирчати, СТОВБИЧИТИ, (- смерть) загрожувати кому, (навколішках) клячати; (- віз) не рухатися; (- дим) не розвіюватися; (у книзі) писатися; (- шахту) не працювати; (на брехні) триматися, ґрунтуватися; (з ким) ЖМ. Словник синонімів Караванського
  5. стояти — I вистоювати, застоювати (чергу), застоюватися, перестоювати, постоювати, пристоювати, простоювати, ститрчати, стовбичити, тирлуватися, товпитися, тупцювати, тупцюватися, тупцяти, тупцятися Фразеологічні синоніми: ледве стояти на ногах... Словник синонімів Вусика
  6. стояти — [стойатие] стоуйу, стоуйіш, -йімо, -йіте; нак. с'т'ій, с'т'ійтеи Орфоепічний словник української мови
  7. стояти — СТОЯ́ТИ, стою́, стої́ш, недок. 1. Бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця (про людину і тварину). У воді стоїть, а води просить (прислів'я); За тином під вербами сиділа юрба дівчат. Хлопці стояли коло їх і балакали (І. Словник української мови у 20 томах
  8. стояти — стоя́ти: ◊ добре стоя́ти (стуя́ти) бути багатим, заможним (ст): А то дзісь хто добри стуїт: пуліцай і злодій (Рудницький) ◊ стоя́ти на ба́чність → бачність ◊ стоя́ти під псом перебувати у цілком безвихідній, безнадійній ситуації (ст): – Ох!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. стояти — Стоїть ні в сих, ні в тих. Потрапив у незручне становище. Стоячому з сидячим не однаково. Неоднаково живуть бідні та багаті. Стоїть, як Богородиця. Стоїть поважно, нерухомо мов святий. Стоїть, як дурень на весіллю. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. стояти — ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  11. стояти — БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності... Словник синонімів української мови
  12. стояти — Стоя́ти, стою́, стої́ш, стої́ть, стоя́ть; сто́ячи́; стоя́в, -я́ла; стій, сті́ймо, сті́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. стояти — СТОЯ́ТИ, стою́, стої́ш, недок. 1. Бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця (про людину і тварину). У воді стоїть, а води просить (Укр.. присл.., 1963, 446); За тином під вербами сиділа юрба дівчат. Хлопці стояли коло їх і балакали (Н. Словник української мови в 11 томах
  14. стояти — Стояти, стою́, -їш гл. 1) Стоять. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Мороз не велик, та стоять не велить. Ном. № 646. 2) Стоять станомъ, лагеремъ. По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. ЗОЮР. Словник української мови Грінченка