1. Фразеологічний словник української мови

твердо

(мі́цно (тве́рдо)) трима́тися (держа́тися) на нога́х. 1. Не втрачати здатності нормально рухатися, ходити, працювати і т. ін. Ходжу я доволі добре, тримаюсь на ногах. Ноги, здається, одтухли (М. Коцюбинський); Входить Круста, його вводить раб .. Круста трохи напідпитку, але держиться ще досить твердо на ногах (Леся Українка). 2. Бути самостійним, упевненим, незалежним у своїх діях, вчинках. Хто йде вперед, той обов’язково натикається на перешкоди, і треба на ногах триматися міцно (А. Хорунжий).

тве́рдо (мі́цно) стоя́ти на нога́х (на землі́). 1. Мати владну і невимушену поставу (про фігуру). А Ганька й собі виплакувала від матері мережані білі спідниці, блузки, намисто. Вона була міцна, твердо стояла на ногах, як батько (М. Томчаній). 2. Упевнено діяти, мислити і т. ін. Скільки це днів минуло, як вона зустрілась з незнайомим? Ніби давно це було, а, здається, вже так твердо стоїть вона на ногах, уже не огортають її сумніви (А. Хижняк); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кровне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твердо — тве́рдо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. твердо — пр., (казати) ясно, конкретно рішуче; (знати) добре; (кріпити) міцно' (спати) мулько; (стояти) непорушно, с. (у бою) на смерть і п. ф. від ТВЕРДИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. твердо — ТВЕ́РДО. Присл. до тверди́й 2–8, 11. Черемош знизу шумів. Йому твердо було лежати на скелях і він перескакував з каменя на камінь (М. Коцюбинський); – Що за чортовиння! – прогомонів мій друг. Словник української мови у 20 томах
  4. твердо — тве́рдо міцно: Я цікавий, чи старий твердо спить? Збудиться? Як думаєш? Не повинен. Що? (Нижанківський); Перш ніж будувати якісь там матримоніяльні пляни, треба твердо стати на ноги (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. твердо — Присл. до твердий 2-8), 11). Твердо стояти на своєму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. твердо — ТВЕ́РДО. Присл. до тверди́й 2-8, 11. Черемош знизу шумів. Йому твердо було лежати на скелях і він перескакував з каменя на камінь (Коцюб., II, 1955, 340); — Що за чортовиння! — прогомонів мій друг. Словник української мови в 11 томах