хилити

сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно, що її сон клонить (Леся Українка); Вже князя і сон зломив, В очі мов насипав приску, Голова тяжить, неначе Від маківки (І. Франко); — А-а, це ви, товаришу голова? А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Григорій Тютюнник); Галя ледве переставляла ниючі ноги, дрімота хилила її до землі (Ю. Збанацький).

хили́ти (клони́ти) го́лову (чоло́). 1. перед ким і без додатка. Виявляти покору перед ким-небудь, підкорятися комусь. Вої (воїни) його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть вони на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити, ганьбою невільницькою очорнити (Д. Міщенко); Рутенців плем’я перед ним хилило чоло покірно І голосило на весь світ його (князя) славу безмірно (І. Франко). 2. перед ким—чим. Виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь. Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив (суддя) перед нею голову (Н. Кобринська); (Валентин:) Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка). 3. тільки хили́ти го́лову (чоло́). Журитися, засмучуватися, бути у відчаї, втрачати надію на щось. — Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,— і він розповідав, що голова саме поїхав був кудись, не вдалось перебалакати (А. Головко).

хили́ти на своє́. Настійливо, наполегливо відстоювати власну думку, переконувати у своїй правоті. А Щука на своє хилила: — Ет, вигадки! Велике діло — миш (Л. Глібов).

хи́лить (кло́нить) на сон. 1. кого і без додатка. Хто-небудь хоче спати. Після невдалого ранішнього купання тут, на сонці та на вітрі, Мартинюка хилило на сон (Л. Дмитерко); — Щось мене,— кажу,— клонить на сон… спочину трохи (Ганна Барвінок). хи́лить до сну. Ми проїхали, не спиняючись, понад двісті кілометрів — і втома, ритмічне похитування на м’яких ресорах та й сама пізня пора хилили нас до сну (Ю. Смолич). кло́нить в сон. Вечоріло. Вже покрила землю тьма, Але чом це й досі мами ще нема? Жде бабуся — не діждеться… клонить в сон (І. Нехода). 2. кого. Викликати у кого-небудь бажання спати. Інших на сон спиртне клонить, а мене — навпаки (І. Муратов).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хилити — хили́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хилити — Клонити, гнути, нахиляти, при-, нагинати, при-, (на сон) тягнути, вдаряти в, (до чого) схиляти, (- розмову) навертати, спрямовувати, (горілку) пити, хиляти Словник синонімів Караванського
  3. хилити — див. говорити; пиячити Словник синонімів Вусика
  4. хилити — ХИЛИ́ТИ, лю́, лиш, недок. 1. що. Нагинати, пригинати що-небудь донизу, робити похилим; нахиляти. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі (П. Куліш); Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (П. Словник української мови у 20 томах
  5. хилити — Яю, -яєш, недок. 1. Йти. Ти давай, друг, хиляй звідси (Ю. Винничук). Ладно, хиляй додому. Я бачу, що в тебе очі злипаються. 2. Випивати. Ну, чуваки, ви й хиляєте! Словник сучасного українського сленгу
  6. хилити — -лю, -лиш, недок. 1》 перех. Нагинати, пригинати що-небудь донизу, робити похилим; нахиляти. || Нахиляти посуд, щоб напитися або вилити з нього рідину. || Звішувати вниз гілки, стебла, віти і т. ін. (про рослини). || Змушувати рухатися в певному напрямі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хилити — НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ (УГИНА́ТИ), НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет.; ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін. Словник синонімів української мови
  8. хилити — Хили́ти, хилю́, хи́лиш, хи́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хилити — ХИЛИ́ТИ, лю́, лиш, недок. 1. перех. Нагинати, пригинати що-небудь донизу, робити похилим; нахиляти. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. хилити — Хилити, -лю, -лиш гл. !) Клонить, наклонять, склонять. Куди хилить вітер, туди й гілля гнуться. Ном. № 5875. 2) — горі́лку, чарку. Выпивать. Яким хилив иноді горілку незгірше свого дядька Охріма. Левиц. І. 280. Хилила таки добре чарку за чаркою. Левиц. Пов. 211. Словник української мови Грінченка