хитати

підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось. Народжена дитина не захотіла підмочувати чисту репутацію святого отця і вирішила стати янголятком — умерти (Ф. Малицький); Треба, щоб це було недозволеною річчю — хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (О. Кундзич); Історія з капустою сильно підмочила репутацію Миколи Проця (В. Бабляк); Знову п’ятірня (Авксентія Веремійовича) повзає по лисині .. — Підмочив Василь свій авторитет. Оте чаркування… (В. Большак). підмо́чена репута́ція.Репутація в мене підмочена, Дмитре Івановичу,— згодом озвався Бубон .. Всі вважають мене якимсь… баламутом (Ю. Збанацький).

хита́ти голово́ю. 1. як. Виражати схвалення, осуд, заперечення і т. ін. стосовно слів чи поведінки кого-небудь. Маруся лиш хитала заперечливо головою (Г. Хоткевич); Петросов співчутливо хитає головою (О. Донченко); Жінки божкали, хитали головами журно й тішили стару Карпенчиху, Чумачиху (А. Головко). 2. на кого. Указуючи на кого-небудь, засуджувати його поведінку, вчинки. Люди вже стали хитати на його (на нього) головою… (Марко Вовчок); Дехто з знайомих хитає на мене головою,— чому нічого не подано до “Київської старини”? (Панас Мирний). 3. Не схвалювати чого-небудь, виражати своє негативне ставлення до нього. Мартоха з усіх своїх дітей найбільше любила “головату” Гапку й не терпіла, як сусіди хитали головами над дитиною та пророкували (Леся Українка); Старі шляхтичі, поглядаючи на той блискучий поїзд, тільки хитали головами (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитати — (сприяти коливанню чогось) колихати, вихитувати, колисати, коливати, гойдати, розм. (сильно) теліпати, тормосити. Словник синонімів Полюги
  2. хитати — хита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. хитати — Хилитати, гойдати, колисати, коливати, р. хибати, хиляти, (ритмічно) погойдувати, (стовп) розхитувати, (головою) кивати, (репутацію) П. підривати Словник синонімів Караванського
  4. хитати — I вертіти (туди-сюди), вигойдувати, виколихувати, виляти, вихати, вихитувати, вихлювати, вихляти, гойдати, загойдувати, заколисувати, заколихувати, коливати, колисати, колихати, крутити (див. Словник синонімів Вусика
  5. хитати — ХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати, розгойдувати. Віє вітер, повіває, Кораблі хитає (С. Словник української мови у 20 томах
  6. хитати — -аю, -аєш, недок., хитнути, -ну, -неш, док. 1》 перех. і без додатка. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати. || Ритмічно погойдувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хитати — КОЛИХА́ТИ (дитину — на руках чи в колисці), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ХИТА́ТИ, ЛЮ́ЛЯ́ТИ розм. (приспівуючи). — Колиши вже, колиши! З тебе, бачу, добра нянька (І. Нечуй-Левицький); Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (П. Словник синонімів української мови
  8. хитати — ХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і без додатка. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати. Віє вітер, повіває, Кораблі хитає (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
  9. хитати — Хитати, -таю, -єш гл. Шатать, качать. Ой у полю билина, вітер нею хитає. Чуб. V. 74. Сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку. МВ. ІІ. 178. Хитати головою. Ой тихо, тихо Дунай воду хитає. Грин. ІІІ. 494. Словник української мови Грінченка