1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хитати

хита́ти

-аю, -аєш, недок., хитнути, -ну, -неш, док.

1》 перех. і без додатка. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати.

|| Ритмічно погойдувати кого-, що-небудь.

|| Колихати, гойдати кого-небудь, заспокоюючи, присипляючи.

2》 неперех., чим. Коливати, здійснювати коливальні рухи чим-небудь.

|| Примушувати що-небудь коливатися.

Хитати головою — а) рухом голови виражати яке-небудь ставлення до слів чи поведінки кого-небудь (заперечення, схвалення, осуд тощо); б) (тільки док.) рухом, кивком голови привітатися з ким-небудь; в) (перев. док., на що і без додатка) рухом голови подати якийсь знак кому-небудь або вказати на кого-, що-небудь; г) (на кого) вказуючи на кого-небудь, засуджувати його поведінку, вчинки.

3》 перех. Рухаючи що-небудь, робити його нестійким, хистким; розхитувати.

|| Змушувати труситись, двигтіти що-небудь.

|| безос.

|| Різко коливати повітря (про сильний шум чи удар).

|| безос.

|| Позбавляти кого-небудь рівноваги, кидати з боку на бік (про втому, хворобу тощо).

4》 тільки недок., перех., перен. Робити що-небудь неміцним; підривати, розхитувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитати — (сприяти коливанню чогось) колихати, вихитувати, колисати, коливати, гойдати, розм. (сильно) теліпати, тормосити. Словник синонімів Полюги
  2. хитати — хита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. хитати — Хилитати, гойдати, колисати, коливати, р. хибати, хиляти, (ритмічно) погойдувати, (стовп) розхитувати, (головою) кивати, (репутацію) П. підривати Словник синонімів Караванського
  4. хитати — I вертіти (туди-сюди), вигойдувати, виколихувати, виляти, вихати, вихитувати, вихлювати, вихляти, гойдати, загойдувати, заколисувати, заколихувати, коливати, колисати, колихати, крутити (див. Словник синонімів Вусика
  5. хитати — ХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати, розгойдувати. Віє вітер, повіває, Кораблі хитає (С. Словник української мови у 20 томах
  6. хитати — підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось. Фразеологічний словник української мови
  7. хитати — КОЛИХА́ТИ (дитину — на руках чи в колисці), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ХИТА́ТИ, ЛЮ́ЛЯ́ТИ розм. (приспівуючи). — Колиши вже, колиши! З тебе, бачу, добра нянька (І. Нечуй-Левицький); Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (П. Словник синонімів української мови
  8. хитати — ХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. і без додатка. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати. Віє вітер, повіває, Кораблі хитає (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
  9. хитати — Хитати, -таю, -єш гл. Шатать, качать. Ой у полю билина, вітер нею хитає. Чуб. V. 74. Сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку. МВ. ІІ. 178. Хитати головою. Ой тихо, тихо Дунай воду хитає. Грин. ІІІ. 494. Словник української мови Грінченка