яма

живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти. Не маючи виходу із якогось становища, бути у відчаї; помирати, гинути. Живим у яму лягати не хочеться, а не придумають нічого, що робити, щоб пропитатись (прохарчуватися) (Г. Квітка-Основ’яненко); Коли мені їхати звідсіля, то краще живою в домовину лягати (С. Васильченко). жива́ б у зе́млю пішла́. — Як згадаю про матіночку мою, жива б у землю пішла… (Г. Квітка-Основ’яненко).

копа́ти я́му (моги́лу) кому, на кого, під кого. Підступно, таємно готувати кому-небудь неприємність, шкодити. З молодим агрономом Семен ніяк не міг порозумітися і потайки почав йому копати яму (М. Стельмах); По службі ти високо підеш. Хороше жити будеш. Вороги на тебе копають яму, та самі туди впадуть (Григорій Тютюнник); (Яремчук:) Поки Рогуля домагався високої посади, під .. директора яму копав, то скрізь доводив, що .. реконструкція до зарізу потрібна (І. Муратов).

лягти́ в моги́лу (в домови́ну, в гріб, в я́му і т. ін.). Померти, загинути. Грабовський .. залишився до кінця незламним, хоча й передчасно ліг у могилу! (З журналу); Ніяк не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе турбуватиметься та дбатиме — ляже в домовину… (Ю. Збанацький); Чи я знайду спочинок за життя, А чи тоді, як ляжу в домовину..? (М. Вороний); — Уб’ють тебе, вона (мати) в гріб ляже; живи для неї, я прошу (І. Котляревський); Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг (С. Руданський); — Як ляжу у ямі, тоді вже згадають,— я знаю,— Й мене словом теплим та щирим! (М. Старицький). ляга́ти в труну́. Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині, Поки ляже в чужу землю. В чужій домовині (Т. Шевченко); Лягала молодь у труну .. з одважним усміхом, немов байдужа (Леся Українка); // Бути знищеним, розромленим (перев. про ворогів). В могилу ляже проклята звірота. І смерть її — нам золоті ворота (П. Тичина).

поганя́ти до я́ми. Помирати. Як принести води та мочить сухарі, то лучче (краще) поганяй до ями (Укр.. присл..); Колись за Франца Йосифа та польського панства бідак все життя пнувся на свою хатинку, витягав з себе соки й з нової хати поганяв до ями… (С. Чорнобривець); // Чекати смерті. Думка одна вже в мене тепер: поганяй до ями! (А.Тесленко).

полі́зти (рідко лі́зти) живце́м (живи́м) у моги́лу (в я́му). Заподіяти собі смерть; позбавити себе життя, померти. Молоде, одважне, В бою як буде необачне, То може згинуть неборак; Тогді (тоді) не буду жить чрез (через) силу, Живцем полізу я в могилу, Ізгину (І. Котляревський); — Лишалось одне — або живцем у могилу лізти, або протестувати, битись за життя (З журналу). живи́й у я́му (у моги́лу) полі́зеш. Було б здоров’я, а то вийшов од пана й од вітру хилюсь. Блідий, очі запали: нічого не зробиш, не полізеш у яму живий (А.Тесленко); Якби не Яковець, то, може, сама б, жива, за ним (Петрусем) у могилу полізла (Грицько Григоренко).

хоч (живце́м (живи́м)) у домови́ну (у я́му, у моги́лу і т. ін.) ляга́й. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай,— дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Ні з ким порадитись, ні з ким словом перекинутися,— таке, що хоч живцем лягай у домовину (Д. Бедзик); — На цього (коня) вже як і трудно стягалися, не дай Бог, заведуть, хоч тоді у яму лягай (А. Головко); Про одне тільки мова — про своє убозтво, свою нужду, що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай (І. Цюпа). хоч у я́му. — Хоч в яму, гірше не буде.— Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть (М. Коцюбинський).