яма

ВИБО́ЇНА (заглиблення на дорозі, що утворилося внаслідок частої їзди), ВИ́БІЙ, Я́МА, БАЮ́РА рідше, ЗАБО́ЇНА діал., ЗАБІ́Й діал. На вибоїні машина підскочила (М. Чабанівський); З темряви ночі, тихо і плавно погойдуючись на вибоях, виринув силует легкової машини (Я. Качура); Ішов, ішов дорогою, та й у яму впав (прислів'я); Візок, запряжений однією конякою, стрибав по баюрах (П. Панч); М'яко гойдається бричка на забоїнах (Н. Рибак); Великі забої були на шляху (Словник Б. Грінченка).

В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал., ЦЮ́ПА діал., ФУРДИ́ГА діал. рідше; ЦЕНТРА́Л заст., ЦЕНТРА́ЛКА заст. розм. (в дорев. Росії — центральна каторжна тюрма перев. для політичних в'язнів); АРЕШТА́НТСЬКА, АРЕ́ШТ заст., БУЦЕГА́РНЯ заст. розм., КАТАЛА́ЖКА заст. розм., ТЕ́МНА заст., ХОЛО́ДНА заст., ЧО́РНА заст. (приміщення для тимчасового утримання арештованих, в'язнів). — Пане полковнику, ми вже в Варшаві. Пан Остап сидить у міській в'язниці (О. Довженко); Джерю випустили з тюрми на волю (І. Нечуй-Левицький); Беруть коваля, кують та ведуть до темниці (Н. Кобринська); (Іван:) Гаврила Куксенка в острог посадовили за те, що вкрав курку у шинкаря (М. Кропивницький); — Сидів я тоді в отсій ямі в слідстві (І. Франко); Він був головний злодій та й забив одного чоловіка в селі. Сидів уже кільканадцять літ у криміналі (Лесь Мартович); — До порубу приставити з мері або чуді, щоб ніхто не збагнув мови в'язневої (П. Загребельний); У нас, скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не саджають, а зараз — іди собі к нечистій матері! (П. Куліш); — Місяць у казенці та на цегляних ребрах спати, — тут, діду, чоловік вовком завиє (І. Франко); За віщо посадовлено до цюпи цього старого поляка, я так і не довідався (О. Досвітній); — Я з фурдиги. — Мокра і розпатлана, страшніша за всі привиди, стояла (Ольга) в хаті і просилася (Я. Качура); Розповідав.. про безсонні ночі в Миколаївському каторжному централі (О. Гончар); Петруся продержали три тижні в поліційнім арешті (І. Франко); Економ її вигнав і настрахав, що посадить у буцегарню (В. Кучер); Вони наскочили на беззбройного незаможника, який стояв на варті біля каталажки, і випустили Собченка (І. Ле); Старий гріх знову прокинувся, завів його.. в темну, а з темної на вулицю (Панас Мирний); — Соцький! — гукнув суддя. — Одведи бабу в холодну! (Л. Яновська); Узяли Чіпку п'яного, силоміць посадили в чорну (Панас Мирний).

МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. (заглиблення в землі для похорону); ПОХОВА́ННЯ (місце похорону); ГРОБО́К, ГРО́БИК (насипаний горбик землі на місце, де поховано померлого); КУРГА́Н (високий насип на місці давнього поховання); ГРОБНИ́ЦЯ, СКЛЕП, КРИ́ПТА, ГРОБОВИ́ЩЕ (спеціальна споруда, де ховають тіло померлого); МАЙДА́Н спец. (стародавнє місце похорону). Так Калинка потрапив до лазарету, а не в братню могилу (А. Дімаров); -. Чи пронизала тебе вража куля на війні? І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Панас Мирний); Опускають в гріб Якима (С. Руданський); Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла; Живого б любила, другу б задушила, А до неживого у яму б лягла (Т. Шевченко); Он там, в долині, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (М. Коцюбинський); Розкопано сотні стародавніх поховань (з журналу); На цвинтарі задумалася темна церковиця, і Марії чомусь здається, що то стоїть між гробками скорбна черниця (М. Стельмах); Тисячорічні кургани, наче горби довжелезних верблюдів, стріли його на виднокрузі (Н. Рибак); Це було обличчя мерця, подоба якоїсь єгипетської мумії, вийнятої з гробниці (О. Гончар); Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, Молодую Бондарівну гарно поховати (пісня); (Куниця:) При розкопках кожного кургану, при розкритті кожної крипти незмінно фігурує своя "золота чаша" (П. Кочура); Тишею, спокоєм гробовища повіяло від цього тихого кутка (З. Тулуб).

Я́МА (заглиблення в землі, на дні річки тощо), ГЛИ́БКА діал.; ВИ́РВА (перев. від вибухів снарядів і т. ін.); КОВБА́НЯ (перев. з водою); ЧОРТОРИ́Й, ПРІ́РВА рідше (в річці, морі). Ішов, ішов дорогою, та і в яму впав; любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв (прислів'я); Отут, ближче до призьби, темніє глибка, в якій літує качка (М. Стельмах); Машина летіла на повнім газі, круто обминаючи глибокі вирви від бомб і снарядів (В. Кучер); Тьмяне світло (ліхтарика) відбивалося на тихій поверхні калюжі. Жигай уже ось кілька років збирався засипати цю ковбаню (А. Шиян); Мчав (сом) .. до найдальших закутків свого царства, до найглибших чорториїв, до найтемніших вод (П. Загребельний); Ось уже недалеко прірва... Вирує в ній і піниться вода (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яма — Я́ма: — в розумінні: нафтова копальня [II] — нафтова копальня, примітивна шахта; холодна, буцегарня [3] — шахта [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. яма — (заглибина в землі) западина, (на дорозі) вибоїна, вибій, (з водою) ковбаня, (від снарядів) вирва. Словник синонімів Полюги
  3. яма — Западина, заглибина, заглиблення; (на шляху) вибій, (з водою) баюра, ковбаня, калабаня, (на річці) бакай, (від бомби) вирва; (боргова) ІД. тюрма; П. смітник, вигрібна яма, дно; ямка, ямище. Словник синонімів Караванського
  4. яма — I баденя, байорисько, байоро, бакай, балище, балюра, банджюр, бандюра, барв'як ("Ой, поїхав козак через барв'як"), баюра, баюрище, вибій, вибоїна, вимивина, вимоїна, вирва, водомий, водорий, гніздо (в землі), глинище, жолоб, жолобина, жолобинка... Словник синонімів Вусика
  5. яма — [йама] -мие, д. і м. -м'і, мн. йами, йам дв'і йамие Орфоепічний словник української мови
  6. яма — I -и, ж. 1》 Заглиблення в землі. || Те саме, що могила 1). || Глибока вирва на дні річки, ставка, озера. || Заглиблення в чому-небудь, десь. Повітряна яма. 2》 Спеціально обладнане місце для зберігання, розміщення, збирання чого-небудь. 3》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. яма — Я́МА, и, ж. 1. Заглиблення в землі. Я собі послухати посунувсь, та, як був дурний, так і шурхнув у яму, – увесь вид кропивою пожалив. Якийсь вражий син під самісіньким тином яму викопав (Марко Вовчок); [Матушка гуменя:] Куди ж тут іти: я нічого не бачу. Словник української мови у 20 томах
  8. яма — я́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  9. яма — я́ма: ◊ у́сна я́ма → усний Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. яма — Не сягай до ями, голими руками. В небезпечне місце не йди на осліп. В ямі може бути гадина. Одну милу в яму, а на другу гляну. Одну жону поховаю, а за другою пошукаю. Хто під ким яму копає, сам у ню впадає. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. яма — (англ. рit) реальне місце в залах біржі, де безпосередньо відбувається торгівля, а оскільки передбачається, що вона відбувається за системою “відкритого оголошення”, доступного для всіх присутніх, то основна частина угод здійснюється у фізичних межах самої Я. Економічний словник
  12. яма — живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти. Не маючи виходу із якогось становища, бути у відчаї; помирати, гинути. Живим у яму лягати не хочеться, а не придумають нічого, що робити, щоб пропитатись (прохарчуватися) (Г. Фразеологічний словник української мови
  13. яма — Я́ма, я́ми; я́ми, ям і ями́, ямі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. яма — Я́МА, и, ж. 1. Заглиблення в землі. Я собі послухати посунувсь, та, як був дурний, так і шурхнув у яму,— увесь вид кропивою пожалив. Словник української мови в 11 томах
  15. яма — Дах над тезауном у середньовічній Бірмі, що нараховував три яруси. Архітектура і монументальне мистецтво
  16. яма — Яма, ями ж. 1) Яма. Викопав у клуні велику яму. Рудч. Ск. І. 62. Вовки яму вирили да й жиють собі. Рудч. Ск. II. 194. 2) Могила. Хоч живий в яму лізь. Ном. № 2076. Вродила мама, що не прийме й яма. Ном. № 2074. Словник української мови Грінченка