1. Фізико-технічний словник-мінімум

поляризація

поляризація , род. поляризації

1) діелектрична – виникнення дипольного електричного моменту у діелектрика, поміщеного у зовнішнє електричне поле; явище зміщення електричних зарядів діелектрика під впливом зовнішнього електричного поля зумовлює виникнення внутрішнього електричного поля з протилежним напрямком, наслідком чого є зменшення прикладеного поля; 2) хвиль – явище порушення симетрії розподілу збурень у поперечній хвилі (наприклад, напруженостей електричного або магнітного полів в електромагнітних хвилях) відносно напрямку її поширення; 3) електронна – наявність переважної орієнтації спінів електронів у даному стані.

• Поляризація характеризує властивість світлових і електромагнітних коливань відбуватися в одній певній площині (Сивухін).

• Різними впливами на систему можна досягти нерівноважної заселеності зєємановських рівнів, тобто нерівноважної поляризації (Сивухін).

Джерело: Термінологічний тлумачний словник-мінімум для студентів фізико-технічного інституту на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поляризація — [пол'ариезац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  2. поляризація — -ї, ж. 1》 спец. Властивість світлових і електромагнітних коливань відбуватися в одній певній площині. Гальванічна поляризація — зміна потенціалу електродів гальванічного кола під дією електричного струму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поляризація — поляриза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. поляризація — ПОЛЯРИЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Властивість світлових і електромагнітних коливань відбуватися в одній певній площині. Максвелл .. припустив, що заряди не приходять ззовні, а утворюються завдяки поляризації всередині речовини (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. поляризація — поляриза́ція 1. Надання, набуття орієнтації, полярності. 2. П. атомів – зміщення електронів в атомі відносно ядра від діяння зовнішнього електричного поля. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. поляризація — Поляриза́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поляризація — ПОЛЯРИЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Властивість світлових і електромагнітних коливань відбуватися в одній певній площині. Максвелл.. припустив, що заряди не приходять ззовні, а утворюються завдяки поляризації всередині речовини (Знання.., 1, 1966, 23). Словник української мови в 11 томах